Факультет архітектури
Витоки архітектурного факультету Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури беруть свій початок від Українського архітектурного інституту, створеного у Києві 1918 року за ініціативи відомих архітекторів П. Альошина, О. Вербицького, Д. Дяченка, М. Даміловського, В. Рикова, В. Фельдмана та інших. У 1924 році, в результаті об’єднання Українського архітектурного інституту й Інституту пластичних мистецтв, який у 1922 році став спадкоємцем Української академії мистецтва, був сформований Київський художній інститут.
У структурі новоствореного мистецького навчального закладу й була започаткована діяльність архітектурного факультету.
Анатолій Миколайович ДАВИДОВ
декан факультету
Саме в цей час були закладені підвалини формування творчої особистості – архітектора-художника. Заняття з фахових і теоретичних дисциплін на першому курсі були спільними для всіх студентів художнього інституту. Починаючи з другого курсу, навчання архітектурному проєктуванню відбувалося у навчально-творчих майстернях. Високий фаховий рівень на факультеті архітектури у 20-х роках визначали такі відомі в архітектурному середовищі особистості як П. Альошин, О. Вербицький, М. Даміловський, Д. Дяченко, В. Кричевський, С. Колотов, В. Риков, В. Фельдман та інші. Варта уваги й плеяда вихованців факультету цього часу, які згодом продовжили творчі та навчальні традиції своїх вчителів, зокрема С. Грабовський, В. Заболотний, П. Костирко, П. Юрченко, Й. Каракіс, Я. Штейнберг, М. Холостенко, М. Грицай, М. Гречина, І. Малозьомов, О. Хорхот та багато інших.
У 1934 році на основі Київського і Харківського художніх інститутів створюється Всеукраїнський художній інститут, який наприкінці 30-х років став називатися Київським державним художнім інститутом. З його створенням збільшується набір на архітектурний факультет та встановлюється шестирічний термін навчання. Фаховий рівень студентів, як і в попередні роки, напрацьовувався в навчально-творчих майстернях під керівництвом досвідчених педагогів-архітекторів. Зокрема, завідувачем кафедри архітектурного проєктування в 1934–1939 роках був В. Риков, а кафедру інженерно-технічних дисциплін в цей час очолював М. Даміловський. Серед викладачів факультету такі відомі імена як В. Кричевський, П. Юрченко, В. Заболотний, П. Костирко, Ф. Красицький, К. Єлева, Б. Кратко, М. Гельман, І. Моргилевський, С. Гіляров та інші. У повоєнні роки підготовка архітекторів на факультеті визначалася передусім завданнями відбудови поруйнованих міст і численних будівель. Буквально з 1945 року було розпочато набір на перший курс; впродовж 1945–1950 років захистили дипломні проєкти 36 випускників, а починаючи з 1951 й до 1960 року архітектурний факультет КДХІ закінчили 133 випускники.
Навчально-творчі майстерні на цей час очолювали В. Заболотний, О. Вербицький, Є. Катонін та П. Костирко. Серед викладачів факультету цієї доби такі імена як А. Добровольський, С. Грабовський, М. Гречина, В. Леонтович, М. Сєвєров, А. Мейєр. М. Тищенко, Н. Чмутіна, І. Шемседінов та інші.
Починаючи з 1966 року, набір студентів на перший курс факультету збільшується до 50 осіб, а загалом чисельність студентів у 1971 році наблизилася до 300 осіб. Всі ці роки деканом факультету був М. Тищенко. Традиційна для КДХІ система професійного навчання студентів у навчально-творчих майстернях, потребувала, відповідно до контингенту студентів, й збільшення кількості майстерень. Тож, окрім існуючих майстерень професорів Є. Катоніна, П. Костирка та А. Добровольського, 1968 року була започаткована майстерня професорки Н. Чмутіної, а згодом була сформована майстерня професора М. Катерноги. Поповнювався і педагогічний колектив факультету. Кадровий потенціал зміцнювався архітекторами-практиками та інженерами-виробничниками й науковцями серед яких Б. Приймак, А. Мілецький, О. Малиновський, О. Малишенко, М. Степанов, В. Самойлович, Я. Ковбаса, Г. Добровольська, О. Раковіцан, О. Печонов, А. Дехтяр, О. Ковальський, Г. Терновський, О. Грачов та інші.
У 1974 році факультет архітектури зміцнюється структурно. Окрім кафедри архітектурного проєктування, якою керував професор М. Катернога, та кафедри будівельних конструкцій, очолюваної професором В. Чудновським, створюється кафедра теорії та історії архітектури і синтезу мистецтв. Очолив її відомий науковець, історик архітектури професор Ю. Асєєв.
Наприкінці 70-х – початку 80-х років на факультеті відбулися певні кадрові зміни, зокрема окрім майстерень, очолюваних професорами А. Добровольським, М. Катерногою, професоркою Н. Чмутіною, додалася майстерня професора Б. Приймака, а посади попередніх керівників – Є. Катоніна та П. Костирка відповідно посіли доценти І. Шемседінов та М. Степанов. Залишив посаду декана факультету й М. Тищенко, яку згодом кілька років займав І. Шемседінов, а з 1979 року понад десять років деканом факультету був Л. Прибєга.
1960–1980 роки у діяльності факультету були показовими як з позицій його кількісного зростання, так і щодо досягнення високого професійного рівня у підготовці архітекторів. Значно поповнився в цей час і викладацький склад кафедр. До педагогічної діяльності були залучені молоді архітектори, зокрема І. Шпара, Ю. Чеканюк, В. Агафонов, Л. Скорик, Ю. Хорхот та інші. Загалом за означений період отримали путівки в архітектурне життя понад 1000 фахівців.
80–90-ті роки минулого століття виявилися складними для факультету архітектури. Передусім постала проблема скорочення набору студентів, а також питання оновлення та зміцнення викладацького складу кафедр, заміни керівників майстерень. В 1989 році посаду декана факультету займає В. Лихолат. Поступово оновлюється й керівництво майстерень. Керівниками призначаються І. Шпара (1988 р.), Г. Добровольська (1990 р.), Л. Прибєга (1989 р.), Л. Скорик (1989 р.), В. Лихолат (1991 р.), Ю. Чеканюк (1999 р.), який водночас з 1991 року був очільником кафедри архітектурного проєктування. Поповнився й педагогічний склад кафедр факультету, зокрема на посади викладачів прийшли Д. Антонюк, А. Давидов, Л. Філенко, В. Розенберг, М. Левчук, В. Залуцький, М. Яковлєв, О. Сєдак та інші. Відбулися в цей час і кадрові зміни на кафедрі теорії та історії архітектури і синтезу мистецтв – в 1994 році її очолив М. Яковлєв, який згодом обійняв й посаду декана факультету.
Початок третього тисячоліття не обійшовся без кадрових оновлень. З 2004 року посаду декана факультету обіймає О. Сєдак, завідувачами кафедр призначаються А. Давидов (кафедра архітектурного проєктування) та Л. Прибєга (кафедра теорії та історії архітектури і синтезу мистецтв). Скоротилася й кількість навчально-творчих майстерень; до 2016 року їх залишилося ще п’ять – професорів І. Шпари, Л. Скорик, Л. Прибєги та доцентів Д. Антонюка і А. Давидова. Згодом, у 2011 році А. Давидов обійняв посаду декана факультету. З 2009 року на посаду завідувача кафедри архітектурних конструкцій призначений професор П. Коваль.
В останнє десятиліття чимало нових імен викладачів поповнили колективи кафедр факультету. Це зокрема Г. Олійник, Т. Ширяєв, В. Кудін, М. Гершензон, О. Боборикін, Д. Селюк, Р. Селюк, Л. Яременко. О. Пламеницька, К. Комаров, К. Міхеєнко, Б. Слажнєв та інші.
Оцінюючи стан сучасної підготовки фахівців архітектури на факультеті, слід зазначити, що загалом він відповідає державним стандартам освіти й вимогам архітектурної практики, про що красномовно свідчать результати щорічних Всеукраїнських конкурсів дипломних робіт випускників архітектурних шкіл, де факультет впродовж багатьох років продовжує займати передові позиції.