Народився 14 квітня 1946 р. у м. Гайсин Вінницької області.
Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1979).
Народний художник України (1992).
Академік-засновник Академії мистецтв України (1996), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997).
Почесний член Української академії архітектури.

Освіта:

1957-1964 – учень Державної художньої середньої школи ім. Т.Г. Шевченка.
У 1970 закінчив факультет графіки (майстерня станкової графіки I. Селіванова та Л. Чичкана) Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
1980 – Доцент по кафедрі графічних мистецтв.
1985 – Професор по кафедрі графіки.
1989-2020 – ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
1997-2022 – президент Національної академії мистецтв України.
З 01.07.2022 – академік-секретар відділення образотворчого мистецтва Національної академії мистецтв України.

3 1970 – викладач кафедри графічних мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, з 1985 – професор.

1980–1987 – проректор з навчальної роботи, з 1989 – ректор НАОМА.

У 1985 очолив навчально-творчу майстерню вільної графіки. За роки керівництва майстернею здійснив глибоку переорієнтацію навчального процесу, спрямував його на вільне розкриття творчих здібностей студентів. Виховав численну плеяду яскравих своєю творчістю художників, створив своєрідну школу естампа. Співавтор навчального посібника «Техніка офорта» (1978) для навчальних мистецьких закладів.

Серії акварелей «Крим», «Закарпатські мотиви». Серії рисунків «Краєвиди», «Жіночі образи».

Гобелени до вестибюлів Донецького оперного театру.

Серії ілюстрацій до поетичних збірок українських поетів. Деякі з них Л. Вишеславський, Г. Чубач, Н. Гнатюк, В. Простопчук, І. Драч. Останні роки – робота над великим виданням П. Овідія у перекладі А. Садомори «Любощі».

У 1970-1990 рр. – серії офортів, монотипій, літографій, ліноритів, гравюр на дереві.

Видано дві монографії про мистецьку творчість А. Чебикіна: О. Федорука (2004) і О. Лагутенко (2016).

До 70-річчя виданий бібліографічний збірник.

Орден князя Ярослава Мудрого IV (2016), V ступеня (2011).

Почесне звання зарубіжний член Академії мистецтв Узбекистану (2011).

Почесне звання Сенатора Європейської академії природознавчих наук з врученням ордена «3ірка Сенатора» за значний вклад в мистецтво, науку і культуру (2009).

Національна премія України імені Тараса Шевченка – за цикли художніх робіт «Кримські мотиви», «Жіночі образи», «3ів’яле листя» І.Я. Франка (2007).

Орден «За заслуги» І ступеня (2007), II ступеня (2004), III ступеня (1997).

Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України – «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2006).

Почесна відзнака Київського міського голови – нагрудний знак «Знак Пошани» (2006).

Золота медаль Академії мистецтв України – «За значні творчі досягнення» (2006).

Золота медаль Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури – «За значний особистий внесок у розвиток Академії, досягнення у навчально-творчому процесі та науково-методичному забезпеченні підготовки мистецьких кадрів» (2006).

Почесна Грамота Верховної Ради України – «За особливі заслуги перед Українським народом та вагомий особистий внесок у розвиток образотворчого мистецтва, високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю».

Премія ім. І. Огієнка в галузі мистецтва (1995).

Золота медаль ім. М.Б. Трекова (1989).