Творчість випускниці Київського художнього училища — попередника НАОМА, Олександри Екстер, стала важливою віхою в історії українського й світового авангарду. Її сміливі експерименти у театральному дизайні, книжковій графіці та моді значно випередили свій час. Академія зберігає й переосмислює мистецьку спадщину О. Екстер та надає студентам змогу вивчати художні методи мисткині, поєднуючи інноваційність з українськими традиціями.

 

Олександра Олександрівна Екстер (1882-1949) – видатна художниця-авангардистка, сценографка, дизайнерка та педагог, чия творчість революційно вплинула на розвиток мистецтва початку XX століття не лише в Україні, але й далеко за її межами.

 

Народжена в Білостоці в заможній єврейській родині, Олександра (уроджена Григорович) здобула освіту в Київському художньому училищі, де навчалася з 1901 по 1903 рік. Саме тут, у стінах закладу, що виріс з Київської рисувальної школи Миколи Мурашка, закладалися основи її мистецького світобачення та професійної майстерності, сформувалася не лише її технічна майстерність, але й зав’язувалися важливі знайомства – зокрема, з Сергієм Ястрєбцовим (пізніше відомим як Серж Фера).

Київське художнє училище стало для Екстер тим фундаментом, на якому вона згодом побудувала свою унікальну художню мову. Отримавши класичну академічну підготовку, художниця не зупинилася на досягнутому і продовжила навчання в приватній школі Карла Крюгера в Києві та Академії Гранд Шом’єр у Парижі.

 

Екстер відіграла особливу роль у налагодженні мистецьких зв’язків між Україною та Європою. Після одруження з адвокатом Миколою Екстером вона часто подорожувала між Києвом і Парижем, створюючи культурний міст між східним і західним авангардом. У Парижі вона спілкувалася з Пікассо, Брааком, Аполлінером, а в Україні організовувала виставки, на яких знайомила київську публіку з новітніми течіями європейського мистецтва. Навчаючись в Академії Гранд Шом’єр та Академії Жуліана в Парижі, Екстер отримала зауваження від викладача Анрі Каро-Дельвая за “надто яскравий колорит” – вплив української народної творчості, яку вона глибоко вивчала і колекціонувала. Професор не розумів, що саме цей “неакадемічний” підхід зробить її однією з найоригінальніших художниць свого часу. У Парижі в 1912 році вона стала однією з трьох українців (поряд з Олександром Архипенком та Софією Левицькою), які взяли участь у віжомій виставці “Золотий перетин” – ключовій події в історії кубізму.

 

Доленосною для Екстер стала зустріч з італійським художником Арденго Соффіччі в салоні баронеси Елен Еттінген у 1912 році. Їхня співпраця призвела до народження кубофутуризму – синтезу французького кубізму та італійського футуризму. Спільна майстерня на вулиці Буассонад, 18 у Парижі стала лабораторією, де формувався цей новий напрям. Найбільш революційним внеском Екстер у мистецтво стали її експерименти з кольором і формою у театральному дизайні. Вона створила унікальний стиль сценографії, в якому поєднувалися кубофутуризм, конструктивізм і народні мотиви.

 

Після революції 1917 року Екстер створила в Києві власну Студію, де розробила унікальну педагогічну систему. Цікаво, що її метод базувався не лише на технічних аспектах, але й на глибокому вивченні класичного мистецтва – зокрема, композиційних принципів Ніколя Пуссена (якого вона вважала своїм улюбленим художником) та ритмічної структури античної поезії. Вона розробила власну систему викладання, в якій поєднувала класичні основи з новаторськими підходами – принцип, що залишається актуальним у стінах української Академії і сьогодні.

 

У 1924 році на XIV Венеційському бієнале Екстер представила ескізи костюмів до культового науково-фантастичного фільму “Аеліта” Якова Протазанова та монументальне панно “Венеція”, створене спеціально для виставки. Цей фільм став першою вітчизняною кінофантастикою, а футуристичні костюми Екстер для марсіанських персонажів вплинули на розвиток візуальної естетики наукової фантастики у світовому кіно. Того ж року художниця емігрувала до Франції, де продовжила педагогічну діяльність у відомій “Академі Модерн”, заснованій Фернаном Леже. Тут вона викладала “Курс театрального мистецтва та сценографії”, впроваджуючи свою київську методику в європейський контекст. Навіть у паризькій еміграції Екстер зберігала глибокий зв’язок з українською культурою. Її будинок у передмісті Парижа Фонтене-о-Роз був заповнений українською керамікою та народними виробами, що завжди залишалися для неї джерелом натхнення. За спогадами сучасників, у самій Екстер дивовижно поєднувалися європейська витонченість та українська щирість і безпосередність.

 

Постать Олександри Екстер переконливо демонструє, що ґрунтовна мистецька освіта, зокрема здобута в Київській рисувальній школі, може стати потужним стартом для митця, здатного сягнути світового визнання. Саме ця школа заклала основи її художнього мислення, сформувала глибоке розуміння національних традицій і водночас відкрила простір для вільного експерименту. Завдяки цьому Екстер зуміла творити на перетині культур і напрямів, зберігаючи глибинний зв’язок із українським культурним спадком.