До 150-річного ювілею Київської рисувальної школи, варто згадати Михайла Івановича Жука (1883–1964) – українського митця, який поєднував таланти художника, графіка, літератора та педагога. Творчий шлях митця, що бере початок у стінах нашої Академії (НАОМА), демонструє, як традиції школи стали потужним імпульсом для розвитку української культури першої половини XX століття. Багатогранна спадщина М. Жука – від модерністського живопису до новаторської графіки та педагогічних методик, свідчить про глибокий вплив Київської рисувальної школи на формування національної мистецької традиції та виховання плеяди талановитих діячів українського мистецтва.

Михайло Іванович Жук народився 20 вересня 1883 року в місті Каховка Херсонської губернії в сім’ї ремісника. Початкову мистецьку освіту здобув у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (1896–1899), де сформувалися основи його художнього світогляду. Поглиблене навчання М. Жук продовжив у Краківській академії мистецтв (1900–1904) під керівництвом видатного польського художника Станіслава Виспянського, який справив значний вплив на формування творчого методу молодого митця.

Після завершення навчання в Краківській академії мистецтв Михайло Жук повернувся в Україну та розпочав активну творчу й педагогічну діяльність. У різні періоди життя він працював у Чернігові (1905–1916), Києві (1916–1919) та Одесі (1919–1964), де проявив себе як непересічний майстер образотворчого мистецтва і талановитий педагог.

У 1905–1916 роках Михайло Жук викладав у Чернігівській приватній жіночій гімназії як учитель малювання та у духовній семінарії, де серед його учнів був майбутній видатний поет Павло Тичина. У цей період він впроваджував прогресивні методи мистецької освіти, засновані на принципах, засвоєних у Київській рисувальній школі та збагачених власними творчими пошуками.

З 1917 по 1919 рік Жук жив у Києві, де став одним із професорів-фундаторів Української академії мистецтв (нині НАОМА) – першого вищого художнього закладу України, що свідчить про визнання його професійного авторитету та вагомий внесок у розбудову національної мистецької освіти.

Протягом 1925-1932 років Михайло Жук як професор очолював графічну та керамічну майстерні інституту Одеського художнього інституту, де заклав основи власної школи графіки, впроваджуючи інноваційні методи викладання та експериментуючи з різними графічними техніками та художньою керамікою. Після реорганізації мистецької освіти, з 1932 по 1955 роки (з перервами), Михайло Жук продовжив свою педагогічну діяльність в Одеському художньому училищі, де викладав малюнок, графіку та кераміку. Саме в цей тридцятирічний період викладацької роботи в Одесі він повною мірою реалізував свій педагогічний потенціал, сформувавши власну методику викладання та виховавши цілу плеяду талановитих українських художників.

Педагогічна концепція Михайла Жука ґрунтувалася на органічному поєднанні академічних традицій із новаторськими підходами, що відповідало тенденціям розвитку українського мистецтва першої половини XX століття. Він приділяв особливу увагу розвитку індивідуальності учнів, заохочуючи їх до творчого експериментування та пошуку власної художньої мови. Водночас Жук наголошував на важливості досконалого володіння технічними аспектами мистецтва, що мало забезпечити міцний фундамент для творчого зростання молодих митців.

Творча спадщина Михайла Жука вражає своєю різноманітністю та багатогранністю. У ранній період творчості Жук працював переважно в галузі станкового живопису, створюючи портрети, пейзажі та жанрові композиції в стилі модерн. Його живописні твори характеризуються вишуканою колористичною гамою, витонченою ритмікою ліній та прагненням до символічного осмислення дійсності. Визначним внеском в українське мистецтво стали його графічні твори, зокрема, оформлення книг та екслібриси. Він був одним із піонерів української модерної книжкової графіки, створивши неповторний стиль, що поєднував елементи народного мистецтва з естетикою модерну. Жук оформив видання творів Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, П. Тичини та багатьох інших українських письменників, сприяючи розвитку національного книжкового мистецтва.

Важливе місце у творчості Михайла Жука посідало декоративно-прикладне мистецтво. Він розробляв ескізи для килимів, кераміки, вишивок, меблів, використовуючи мотиви українського народного мистецтва та трансформуючи їх у дусі модерну. Він був одним із провідних представників українського модерну, який органічно поєднував європейські мистецькі тенденції з національними традиціями, сприяючи інтеграції українського мистецтва в європейський культурний контекст. Жук брав активну участь у мистецькому житті України, експонуючи свої твори на численних виставках та долучаючись до діяльності мистецьких об’єднань.

Педагогічні принципи Михайла Жука, що ґрунтувалися на поєднанні академічної підготовки з розвитком творчої індивідуальності учнів, залишаються актуальними в сучасній системі мистецької освіти України. Його методика викладання, що передбачала комплексний підхід до формування професійних навичок та світогляду молодих митців, знайшла своє відображення в освітніх програмах НАОМА.