22 травня 2024 року виповнюється 145 років з дня народження Федора КРИЧЕВСЬКОГО ( 1879-1947) – одного з найвидатніших українських художників минулого століття, класика українського живопису, який усе своє життя присвятив Україні.

Педагог, один із засновників і перший ректор Української академії мистецтв (НАОМА). Викладав у Київському художньому інституті у 1924-1932, 1934-1941 роках.

Згадаймо такий складний і трагічний творчий життєвий шлях видатного митця Федора Григоровича Кричевського…

Федір Кричевський народився 22 травня 1879 року в Лебедині на Сумщині у великій родині земського фельдшера. Мав шістьох братів і сестер, а його найстаршим братом був Василь Кричевський, майбутній видатний український художник, графік і архітектор.

Федір Кричевський мав прекрасну освіту, яку здобув власним талантом. Навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв (майстерня Іллі Рєпіна та Дмитра Кардовського), він створив та подав на конкурс полотно “Наречена” (1910), яке мало такий успіх на конкурсі, що завдяки цьому Федір Кричевський отримав звання художника з правом викладати живопис та рисунок у середніх і вищих навчальних закладах.

Ця робота також дала йому можливість відвідати Австрію, Італію, Німеччину та Францію, побачити десятки світових музеїв, навчатися у Відні в Ґустава Клімта, австрійського художника-символіста, вплив якого згодом стане помітний у художній манері Кричевського.

Повернувшись із закордонних відряджень, Кричевський багато подорожував Україною — побував у Шевченкових місцях, Полтаві, Ворожбі, Лебедині, Сорочинцях, Яготині, Харкові, Миргороді, Переяславі, Києві, Чернігові.

З 1913 року працював викладачем Київського художнього училища, згодом став його директором.

У 1917 відбулася довгоочікувана подія для української інтелігенції — нарешті вдалося створити Українську академію мистецтв.

Федір Кричевський був обраний першим ректором Академії, до роботи також були залучені такі видатні художники, як Георгій Нарбут, Олександр Мурашко, Абрам Маневич, Михайло Бойчук, Микола Бурачек.

Але вже за рік Київ захопили більшовики. З січня 1918 року вони за кілька тижнів розстріляли понад п’ять тисяч осіб української інтелігенції.

Через рік ректорство перейшло до Георгія Нарбута, а Федір Кричевський далі керував майстернею історичного та побутового жанру, офорта та різьбярства.

Професори й студенти переховувалися, академія була зачинена. Тим не менш, освітній процес намагалися продовжити, студенти ходили до професорів додому і працювали там.

Михайло Жук у спогадах писав, що найбільш заповненими були майстерні Олександра Мурашка та Федора Кричевського.

У 1919 році більшовики організували в Києві штучний голод. Професори виїжджали в села, щоб вижити, і Федір Кричевський виїжджає до села Шишаки в Полтавській області, де колись придбав хату і перебудував її за проєктом брата Василя Кричевського. Там художник збирав колекцію народного мистецтва — вишивки, килими, кераміка, іконопис, а згодом ця оселя стала філіалом академії на час літньої практики студентів.

У 1927 році Кричевський пише славетний триптих “Життя”, одну з найвідоміших своїх робіт. Картина є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами Ар Нуво та українського релігійного живопису, якому притаманні площинність, локальні фарби, порожнє тло.

Триптих експонувався на багатьох виставках в Україні й за кордоном, зокрема, мав успіх і високу оцінку в Чикаго і Нью-Йорку. Центральна частина “Сім’я” була фаворитом міжнародної Венеційської бієнале, а частина “Повернення” експонувалася на виставці радянського мистецтва у Копенгагені та Варшаві.

У Венеції триптих “став справжньою сенсацією” — так пише мистецтвознавець Дмитро Горбачов. Італійська преса вихваляла роботу й опублікувала понад 40 її репродукцій.

Цікаво, що згодом факт участі Кричевського в Венеційській бієнале не згадувався в радянських енциклопедіях пізнішого часу — імовірно, це було “занадто круто для українського модерніста, бути згаданим в контексті Венеційської бієнале”, зазначає менеджерка культурних проєктів Богдана Неборак.

У 1939 році братам Федору й Василю Кричевським присвоєно ступінь докторів мистецтвознавчих наук, а в травні 1940 першим в Україні їм надали звання заслужених діячів мистецтв УРСР.

Існують відомості, що тоді ж Федір Кричевський вирушив у творчу подорож на захід України — побував у Коломиї, Станіславі (тепер Івано-Франківськ), Яворові, Криворіччі, Косовому, Кутах, Жаб’єму (тепер Верховина).

Під час Другої світової війни художник фактично ухилився від евакуації до Уфи і залишився разом з дружиною на окупованій території. Перебували в зруйнованому більшовиками Києві, а літні місяці — в Шишаках.

Був головою Спілки митців України.

За одними даними, наприкінці війни намагався виїхати на Захід, але був заарештований НКВС і засланий до селища Ірпінь Київської області, де й помер з голоду, незважаючи на поміч, яку отримував від Тетяни Яблонської.

За іншими даними, у 1943 році в нього з’явилася виразка шлунку. Німецький лікар, професор та шанувальник мистецтва, рятуючи Кричевського від смерті, перевозить його в німецьке місто Кеслінг. Згодом до Кричевського приїздить і дружина з донькою. Там митець за наклепом потрапляє в німецькі катівні Гестапо. Лікар Фергесен вдруге рятує життя художнику. Після прориву фронту радянськими військами Федір Кричевський потрапив у лабети «смершу», де пробув майже рік. Тяжко хворий, у 1946 році Кричевський звернувся з листом до Уряду з проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва.

Незабаром він і його дружина приїхали до Києва. Але і в Києві на них чекали тяжкі випробування. Їх квартира на Георгіївському провулку № 12 була зруйнована внаслідок бомбардування. Дача в селі Шишаки згоріла. Під час пожежі згоріло багато його картин. Художника позбавили наукового звання й титулу заслуженого діяча мистецтв.

Федір Кричевський захоплювався Клімтом та Матіссом та принципово не писав картин на радянську тематику.

Про Кричевського російська критика писала, що він “виявил слабость любить все родное”. Через це він втратив пенсіонерське утримання, а наприкінці життя, не зламавши переконань, вибрав голодну смерть, але відмовився малювати портрет Сталіна.

Серед його учнів в різні часи були такі відомі українські митці, як Григор’єв, Костецький, Меліхов, Тетяна Яблонська, Сергій Отрощенко. Ігор Шаров зазначає, що Федір Григорович багато часу віддавав педагогічній діяльності. Він був педагогом, уроки якого учні пам’ятали все життя.

«Не порушуйте головного принципу живопису — гармонії» — часто казав він своїм учням. Кричевський вимагав від молоді критично ставитися до новацій і над усе прагнути опанувати рисунок і живописну майстерність.

Федір Григорович і донині залишається одним із найвизначніших українських живописців, зокрема, одним зі знаних представників портретного жанру. Найвідоміші його твори – «Наречена», триптих «Життя», «Три віки», цикл картин за поемою Тараса Шевченка «Катерина». Також митець створив понад 40 портретів відомих українських культурних діячів.

Живописець і графік, декоратор театру і скульптор, оформлювач і монументаліст, він глибоко відчував колір, рисунок і композицію. В житті рідко зустрічаються художники, що поєднали в собі одночасно талант живописця і рисувальника…» – згадувала про нього дружина Наталія Павлівна, яка у 1972 р. передала його документи на зберігання до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Останні роки свого життя прожив в Ірпені Київської області, де і завершив свій земний шлях 1947 року.

Більшість творів художника зберігається у Національному художньому музеї.

Використані матеріали https://localmuseum.lebedyn.city/do-144-i-richnytsi-z…/;

https://old.nmiu.org/…/2391-den-narodzhennia-fedora…;

https://csamm.archives.gov.ua/…/fedir-hryhorovych…/.

Використаний колаж авторства Суспільне Культура,