І.
Різдвяні мотиви вже друге тисячоліття домінують в мистецтві, церковній практиці, народному побуті і фольклорі європейських країн. Будучи предметом багатодисциплінарного дослідження: церковної історії, християнського богослов’я, етнографії, мистецтвознавства, – Різдво як незглибима тема потребує окремої енциклопедії з персоналіями митців, богословів, церковних діячів, а також конфесійного розгалуження, виокремлення етносів, жанрової деталізації в рамках кожного з видів мистецтва.
В нинішній статті, яка присвячується цьогорічному відзначенню Україною найсвітлішого свята Різдва Христового, що має вплив не тільки на християн, зупиняємося на книжковій та прикладній графіці як найдемократичніших способах творчого вираження. Такий акцент відповідає і злобі дня: незчисленне гроно українських митців створює розмаїтий ілюстративний матеріал, друкований і віртуальний, що після Перемоги стане документом доби Третіх визвольних змагань. А українські видавництва в умовах воєнного лихоліття демонструють подиву гідне завзяття, тішачи новими книжковими примірниками дорослих і дітей.
Діти і мають бути першочерговим об’єктом уваги держави, яка бореться за своє існування, захищаючи, відвойовуючи свою етнічну самобутність і культурну ідентичність. Діти України, що постійно перебувають під емоційно-психологічним тиском, чуючи вряди-годи повітряну тривогу, переховуючись в укриттях від вибухів, на противагу ворожим атакам, мусять брати до рук, переглядати, читати найкращі книжки з гуманістичним змістом і естетичним оформленням.
Для багатьох українських видавництв Різдво, різдвяні історії і казки, стали приводом, щоб такі книжки створити, охоплюючи увагою і найменших читачів, яким наразі доступні тільки ілюстрації, і значно дорослішу аудиторію.
Львівське видавництво «Свічадо», що спеціалізується на духовній літературі, цьогоріч здивувало книжкою «Зірка над Віфлеємом», яку складають уперше переведені на українську шість оповідань зі збірки майстра детективів Агати Крісті (1890 – 1976), виданої в 1965 році під назвою «Зірка над Вифлеємом та інші розповіді» (Star Over Bethlehem and other stories). Це добре читацьке здивування викликане відкриттям, що величезний доробок знаменитої британської письменниці, крім хвацько закручених детективів, включає і духовно-повчальні твори, які надаються для читання і обговорення в колі сім’ї.
Короткі прозові твори: «Зірка над Вифлеємом», «Норовливий ослик», «Водне таксі», «У вечірній прохолоді», «Небесне просування по службі», «Острів», – разом з п’ятьма поезіями християнського змісту були написані авторкою у поважному віці ніби на засвідчення її чималого життєвого досвіду та твердих християнських переконань. У перекладених Тетяною Мисюгою текстах для родинного читання головними персонажами виступають традиційні для Різдва євангельські персонажі та пересічні сучасники письменниці, що силою її творчої уяви опиняються в несподіваних обставинах. Не належачи до звичних різдвяних літературних творів, історії «Зірки над Віфлеємом» торкаються серця і спонукають до глибоких роздумів.
Вишукані і лаконічні чорно-білі ілюстрації, створені Ладою Гентош, допомагають читачеві розплутати детективну інтригу подій і двохтисячної давнини, і сучасності. Такою візуальною розгадкою, приміром, є картинка з осликом у невидимій Божій руці (оповідання «Норовливий ослик»), у якій він опиняється після стискання рукою Святої Дитини: «І тоді щось дивовижне трапилося. Ослику більше не хотілося бути норовливим. Вперше у житті захотілося стати чемним. А ще захотілося щось подарувати немовляті – та він нічого не мав. Дитинці, здавалося, сподобалося його вухо, проте вухо було частиною його самого – і тоді ще одна дивна думка сяйнула в його голові. А якщо він подарує немовляті себе…». Агата Крісті – одна із багатьох авторів, британських класиків, що зацікавлює українські видавництва темою Різдва.
Львівське видавництво «Астролябія» було засноване у 2000 році і впродовж двадцятирічної діяльності набуло репутації виробника елітарної книжкової продукції. Це зокрема, інтелектуальна література, як художня, так і філософська, ірландських, іспанських, німецьких, польських авторів, а також видання мілітарного спрямування: класичні і сучасні твори з історії воєнного мистецтва, стратегії і тактики та армійські посібники. Видавництво приділяє увагу історії і етнічно-звичаєвим особливостям західного регіону України, друкуючи монографії, присвячені окремим селам.
Ексклюзивним видавничим проєктом стала розпочата від заснування «Астролябії» серія творів Джона Рональда Руела Толкіна (1892 – 1973), як раніше виданих в Україні, так і невідомих україномовному читачеві. Отак, у 2017 році вийшов у світ перший переклад на українську дитячого твору британського майстра «високого фентезі» «Листи Різдвяного Діда».
Джон Рональд Руел Толкін. Листи Різдвяного Діда
https://www.youtube.com/watch?v=19BZDmm1CAU&t=32s
Це подарункове видання, оформлення якого складають авторські ілюстрації – ще одна різдвяна історія, що незвичним сюжетом захоплює не тільки дітей.
Історія написання Джоном Р.Р. Толкіном цієї книжки не менш цікава, ніж її сюжет, народжений фантазією автора, продиктований його батьківською любов’ю, втілений письменницьким талантом. Листи, які автор писав своїм чотирьом дітям від імені Різдвяного Діда протягом двадцяти трьох років (1920 – 1943), згодом упорядкувала дружина його сина Крістофера, після чого вони були опубліковані в 1976 році.
Вдумливий і уважний читач після знайомства з твором, в основу якого покладена придумана автором біографія головного персонажа, обов’язково поцікавиться, хто він такий, цей Father Christmas (Sir Christmas), чиє ім’я перекладачка «Листів» Олена О’Лір (Олена Бросаліна) передала українською як Різдвяний Дід. Крім того, для толкіністів і не тільки стане в пригоді інформація про постать перекладача та про специфіку перекладу українською твору британського класика світової літератури, а заразом філолога.
Щоб здійснити належним чином переклад, Олена О’Лір, українська поетеса, критик, дослідниця поезії української діаспори, перекладачка англомовної і ірландської поезії XIX століття, учениця майстра перекладу, літературознавця, Ігоря Качуровського, дослідила як сучасний контекст толкінівського твору, так і історію британських різдвяних звичаїв. Видавництво в своєму черговому подкасті «Радіо Астролябія» доносить цю інформацію в розмові про книжку, яка відбувається між постійним ведучим Володимиром Михалевичем і перекладачкою. Тож читач отримує повну відповідь щодо персоніфікації Різдва і місця Різдвяного Діда в англійському різдвяному фольклорі.
Подкаст Радіо «Астролябія». №29. Толкін. Листи Різдвяного Діда
https://www.youtube.com/watch?v=TfmUFGrAx6o
А ось достеменні слова самого Різдвяного Діда, переказані Джоном Р.Р.Толкіним, які не дають засумніватися в вигадливості сюжету, що не поступається і знаменитому «Гобіту»: «Цього року я тремчу ще більше, ніж завжди. І все з вини Північного Білого Ведмедя! То був найгучніший вибух у світі й найстрахітливіший з усіх феєрверків. Через це Північний Полюс ПОЧОРНІВ і зірки зсунулися зі своїх місць. Місяць розбився на чотири шматки – і Місячанин упав із неба у мій садок. Він з’їв чимало моїх шоколадок, аж поки не сказав, що йому покращало, і поліз назад на Місяць – лагодити його і давати лад зорям» (Лист 1926 року); «Північний Білий Ведмідь так і не став цього року бодай трохи розсудливішим. Учора в садку він кидав сніжками у Сніжку Людину і зіштовхнув її зі скелі, так що вона впала в мої сани, просто в короб, і багато чого потовклося, зокрема й вона сама». (Лист 1927 року).
А цей уривок сприймається як ілюстрація нинішнього воєнного протистояння демократичного світу і «осі зла», в якій передує наш північний горе-сусід: «Ще раз – із Різдвом! Хоч у певний момент (у листопаді) я вже був подумав, що цього року його не буде. Звичайно, настане 25 грудня, але нічого не залишиться від вашого старого пра-пра… і т. д. прадіда на Північному Полюсі. Гобліни. Найбільше нашестя з тих, яких ми зазнавали одвіку. Вони зробилися страх які скажені і люті, відколи минулого року ми забрали в них усі покрадені іграшки й почастували зеленим димом». (Лист 1933 року).
Важливою для поціновувачів творчості автора «Гобіта» буде інформація, що цього року видавництво «Астролябія» продовжило українську толкініану виданням «Сказання з Небезпечного Королівства».
Українське книговидання вже традиційно береться за такі проєкти, поступово перекладаючи світову різдвяну класику. Отак, у 2012 році тернопільським видавництвом «Навчальна книга – Богдан» було здійснене видання вперше перекладених українською «Різдвяних повістей» Чарльза Діккенса (1812 – 1870), які з’явилися в 1848 році. До створення цієї книжки, що стала черговим випуском серії «Світовид» (Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах), був залучений Олександр Мокровольський, традиційний для української перекладної літератури першовідкривач англомовних, іспаномовних, німецькомовних авторів. Саме Олександр Мокровольський ще в 1985 році подарував українським дітям переклад «Гобіта» Джона Рональда Руела Толкіна. Любителі модерністської прози завдяки цьому перекладачу отримали «Улісса» Джеймса Джойса українською. Українські перекладні історико-філософські твори в 1994 році поповнилися найвідомішим твором нідерландського історика Йогана Гейзинги «Homo ludens», завдяки видавництву «Основи» і Олександру Мокровольськогому.
Отже, п’ять повістей, представлених у збірці «Різдвяні повісті»: «Різдвяна пісня у прозі. Повість про Різдво, з участю духів»; «Новорічні дзвони»; «Цвіркун домашнього вогнища. Хатня казка»; «Битва життя»; «Одержимий», – об’єднані темою Різдва, пори, коли, на думку Чарльза Діккенса, у кожному з нас говорить пам’ять про пережиті страждання, про митарства, яких зазнають люди у світі, спонукаючи до творення добра. Безпосередньо святу Різдва присвячена тільки перша з повістей, але й решта текстів пронизана ідеєю перетворення стражденного світу добрими вчинками людини, з переміною, яка відбувається всередині самої людини.
У повісті «Битва життя» ця думка розкривається в діалозі Клюя і Альфреда. Перший вважає життя вельми серйозною грою, в якій людина грає проти всіх, а всі грають проти людини, і тому «Битва Життя – це досить кепська справа», коли бійцеві підступно стріляють у потилицю. Альфред аргументовано опонує: «… в ній трапляються і тихі сутички та перемоги, і великі самопожертви, й шляхетні акти героїзму… і здобувати подібні звитяги не легше, бо вони не фіксуються земними літописами та публікою, а відбуваються повсякденно в тихих куточках, і в невеличких садибах, і в серцях чоловіків та жінок, і кожне з них могло б примирити з таким світом навіть найсуворішу людину, наповнивши її душу вірою і надією…».
Читання цих творів Чарльза Діккенсв не є легким не тільки через драматичний конфлікт, продемонстровану боротьбу між злом, яке зазнають люди, і добром, що долає страждання, біль і смуток. Зло світу письменник змальовує з усіма можливими деталями і відтінками, як-от, в описі поля битви з полеглими вояками на початку «Битви життя».
Крім того, ця книжка як створюваний людьми різного фаху артефакт сама в собі приховує конфлікт. Глибокий зміст, майстерно переданий автором, блискуче відтворений сучасним перекладачем, знайшов вираження у якісному зразку друкарської справи. Добротний, приємний на дотик папір, простий, зручний для зору шрифт, і головне, суголосні з важливими сюжетними моментами реалістично зроблені графічні ілюстрації сприяють читанню, спонукають до гортання сторінок, аби зануритись у магію різдвяного діккенсівського світу. Найперше, що привертає увагу, – двочастинна обкладинка. Верхня її половина – це картинка засніженої нічної вулиці в освітленні ліхтарів, а нижня – колаж із зображень таємничого чоловіка в циліндрі, годинника, що показує сім хвилин по півночі, а також хатини в сутіні.
Таку вишукану зображальну квінтесенцію різдвяного світу, уявленого Діккенсом, створив художник-ілюстратор Олександр Дудін. Можна було б порадіти за вдало вибраного видавництвом автора картинок, якби не знаття, про його російське громадянство і шовіністичні переконання, неодноразово висловлювані публічно. Народжений в Ялті, нині московський художник Олександр Дудін ще задовго до 2014 року заявляв, що Крим був вкрадений у Росії в 50-ті роки ХХ століття. З повномасштабним вторгненням московитів в Україну талановитий митець, якому під силу візуалізація ідей чутливого до людських страждань Діккенса, показав себе як людина, не здатна до розрізнення правди та омани, зла та добра. Цю інформацію варто доносити до підлітків, та й дорослих читачів як ілюстрацію історичної дійсності, в якій донедавна перебувала залежна від рф культура України.
В цьому році видавництво «Навчальна книга – Богдан» зробило подарунок українським підліткам, видавши першу книжку популярної сімейної саги американської письменниці Каріни Ян Ґлейзер (р.н. – 1980) «Вандербікери зі 141-ї вулиці» в перекладі Ірини Бондаренко, з дизайнерським опрацюванням і ілюстраціями англомовного оригіналу від Шейли Смолвуд (Sheila Smallwood), Карла Джеймса Маунтфорда (Karl James Mountford) і Дженніфер Термс (Jennifer Thermes).
Книжка створювалася в 2017 році як різдвяна історія, що стверджує цінність домашнього вогнища, міцність родинного кола і силу дитячої дружби. Недаремно на її першій сторінці розміщений епіграф із висловлювань двох відомих, американської і канадської, письменниць: «Дім – це найзатишніше і найприємніше місце на світі. Елізабет Енрайт. «Павутиння для двох і Лабіринт Меленді»; «Мій дім і я – найкращі друзі». Л.М. Монгтгомері. «Енн із зелених дахів».
Отже, п’ятірка дітей Бандербікерів у товаристві песика Франца, кота Джорджа Вашингтона і кролика Паганіні самотужки вирішила проблему, яка не до снаги була їхнім батькам. За п’ять днів, що залишалися до Різдва, дитяча команда, заповзявшись зробити татові і матусі найкращий різдвяний подарунок, досягла бажаного результату. Маленькі Бандербікери змогли переконати суворого квартирного хазяїна Байдермана, щоб він надав дозвіл і далі мешкати їхній веселій і дружній родині в облюбованому будинку-«піщанику» на 141-й вулиці. Отже, різдвяна дивовижа, яка традиційно стається на свято Божого Народження, в цій книжці подається як спільний плід прагнень і зусиль, досяжний для люблячих сердець.
Почавши з пригод, які Бадербікери пережили під час приготування до різдвяного свята, письменниця щороку дописувала історію цієї родини, видавши до 2023 року сім книжок серії:
The Vanderbeekers of 141st Street (Book 1);
The Vanderbeekers and the Hidden Garden (Book 2);
The Vanderbeekers to the Rescue (book 3);
The Vanderbeekers Lost and Found (Book 4);
The Vanderbeekers Make a Wish (book 5);
The Vanderbeekers on the Road (Book 6);
The Vanderbeekers Ever After (Book 7)
Видавництво «Навчальна книга – Богдан» на останній сторінці видання «Вандербікери зі 141-ї вулиці» заохотило читачів до подальшого знайомства з історією родини Бандербікерів у гуманістичній інтерпретації американської письменниці Каріни Ян Ґлейзер, натякнувши на подальший друк серії. А попередньо можна ближче познайомитися з письменницею через інтерв’ю з нею на сайті «The New York Times».
How a Young-Adult Novelist Spends Her Sundays
https://www.nytimes.com/2021/10/22/nyregion/karina-yan-glaser-vanderbeeker.html
ІІ.
Опріч художньої літератури з різдвяним сюжетом за мотивами Євангелія та з історіями про святкування Різдва в умовах сучасного міста, є великий масив нотних видань, які охоплюють духовні пісні про народження Ісуса, Спасителя світу, а також фольклорну складову різдвяно-новорічних свят – колядки і щедрівки.
Збірка колядок та різдвяних пісень, цьогоріч зроблена київським видавництвом «Дух і літера», є особливою з кількох причин. По-перше, нотне видання вийшло у видавництві, основним напрямком якого є історична, культурологічна, філософська, релігійна література. По-друге, це розширене перевидання різдвяного пісенника, що став відгуком благодійної фундації «Діти надії в любові» на підтримку європейськими спільнотами постраждалих після 2014 року від російсько-української війни дітей Сходу України. Повномасштабне вторгнення рф в Україну, відтак більший масштаб ураженою війною української території, стали сумним приводом для посилення такої підтримки. Тож нинішня збірка може розцінюватися як закономірний жест вдячності за проявлену доброту.
По-третє, ця збірка є багатомовною, включаючи українські колядки і щедрівки, італійські різдвяні пісні та духовні пісні екуменічної спільноти Тезе, розташованої в Бургундії. Четверта особливість полягає в тому, що збірка оформлена не дорослим професійним ілюстратором, а двадцятьма маленькими художниками, дітьми, друзями згаданої фундації.
Обкладинку нотної збірки прикрасила робота Щерби Софії, що відтворює стародавній обряд колядування а українському селі, коли діти (а саме діти мусили бути першими колядниками) від двору до двору з колядками і віншівками обходили співселян. Невипадково зображено трійку ряджених: обов’язковою умовою колядування вважалася участь не менше трьох осіб. Отож, і бачимо «звіздаря», який веде дитячий ґурт з восьмипроменевою зіркою у руках, за ним «дзвонаря», що великим дзвіночком оповіщає село про наближення колядників. У третього «рядженого», міхоноші, було завдання нести мішок, який поповнюється дарунками в кожній відвіданій хаті. Рухома зірка на чолі усього ґурту символізувала Віфлеємську зорю, що сповістила світ про народження Месії.
Всередині збірки серед чорно-білих картинок найчастіше зустрічається зображення янгола. Отак, пісню Тезе «Алілуя» супроводжує янгол з дудою, намальований Віталіною Волошиною.
Alleluia 17
https://www.youtube.com/watch?v=G7gS0D6Dsk8
Звісно, розповідь про сучасні ілюстрації, пов’язані як з євангельським сюжетом Народження Божого Сина, так і з побутовими формами різдвяного святкування, має торкнутися і різдвяної листівки, яка порівняно нещодавно стала окремим видом образотворчого мистецтва.
Хоча традиція вітальної новорічної листівки бере початок у стародавньому Китаї. Господар будинку напередодні Нового Року вішав при вході спеціальний мішечок з червоними картками для тих, хто не зміг би потрапити на свято. Спочатку в листівках писався коментар до новорічних подарунків, а згодом додавалося побажання здоров’я, довголіття, благополуччя. Зародження і розвиток культури вітальної листівки в Європі пов’язані з мистецтвом гравюри, доступної лише заможним людям.
Уже з XV століття в Німеччині спостерігається звичай дарувати рідним із зображенням немовлятка і побажанням «Ein gut selig jar» («Доброго і благословенного року»), а в Нідерландах побутували листівки з малюнком Святого Миколая. Своєрідними «протолистівками» можна вважати німецькі «шматочки Різдва» XVIII століття, в яких діти писали батькам привітання з святом, демонструючи свій покращений протягом року почерк.
Перша листівка, безпосередньо пов’язана зі святом, фіксується в Англії в 1794 році, коли художник Добсон надіслав другові святкове привітання, супроводжене зображенням родини на тлі зимового пейзажу. Отримавши схвалення, художник наступного року розіслав усім знайомим уже кілька десятків схожих карток. Згодом певен підприємець узявся за виготовлення і продаж мальованих привітальних листівок, зрозумівши, наскільки вигідною може бути така бізнесова діяльність.
Різдвяні листівки вперше з’явилися у вітрині шотландської книгарні в 1841 році, а першими масовими стали листівки, виготовлені 1843 року в Лондоні за ескізом ілюстрації Джона Коллкотта Горслі. До нього як до друга і художника звернувся Джон Коул, директор лондонського музею, який намірився привітати своїх численних друзів із Різдвом. Офіційно ж листівку було визнано у 1874 році на Всесвітньому поштовому конгресі у Берні (Швейцарія), який встановив і міжнародний стандарт розміру листівки – 90 х 140 мм, у 1925 році змінений на стадарт 105 х 148 мм.
З перипетіями розвитку різдвяної листівки в Європі, США і, зокрема в Україні, детальніше можна ознайомитися в статті Наталії Шпакович, наукової співробітниці художнього відділу Державного історико-культурного заповідника міста Острога:
Різдвяно-новорічна листівка як вид образотворчого мистецтва
(до історії створення художньої поштової картки)
https://ostrohcastle.com.ua/rizdvyano-novorichna-lystivka-yak-vyd-obrazotvorchogo-mystetstva/
Для нинішнього ж огляду найближчим є період історії української різдвяної листівки від кінця 80-х ХХ століття і до сьогодні, тобто, процес її відродження після занепаду і забуття в умовах державного атеїстичного тиску СРСР. Наводимо фрагмент вищеназваній статті:
«Відродження різдвяних листівок в Україні відбулося лише з кінця 1980-х рр. Їх видання, як і загалом ілюстрованих поштових листівок, сприяло поширенню та розвитку української художньої культури. В основі композицій листівок – сюжети народження Христа, зображення Церкви, Віфлеємські зорі, дідух, колядники. Над створенням вітальної листівки працювали Г. Горобієвська, І. Дзюбан, О. Долотін, Д. Захарченко, Г. Кислякова, С. Кічай, О. Мікловда, Н. Морозова, А. Пономаренко, З. Расіна, Р. Саєнко, Ф. Панко».
Вважаючи, що різдвяна листівка в Незалежній Україні – це малодосліджена тема, яка потребує уваги з огляду на тематику, особливості композиції і максимального переліку авторів, виділимо поточний момент – Різдво 2023 року. Веселі свята цьогоріч відзначаємо хоч і в воєнних умовах, але з більшою впевненістю і консолідованість саме 25 грудня, завдяки цьогорічній календарній реформі ПЦУ. Допомогли нам відчути справжній дух різдвяного свята також і нові листівки, намальовані українськими художниками, видруковані українськими видавництвами.
При знайомстві з пропозиціями різдвяного ілюстрованого друку тішить можливість обрати як уподобаний сюжет, так і стиль, техніку, в якій виконана листівка. Приміром, чернігівська ілюстраторка Альбіна Колесніченко, що має в доробку десяток оформлених дитячих книжок, досвід співучасті як ілюстраторки в проєктах зоозахисної організації UAnimals та «Еко Міста», не перший рік створює вітальні листівки, ствердившись в оригінальній манері виконання. Її листівки виділяються лаконізмом композиції, шляхетною колористикою і легко відчитаним символізмом. Здебільшого в цьому жанрі художниця співпрацює з брендом Gifty, одним із напрямків діяльності якого є популяризація українських ілюстраторів. Тому на сайті Gifty можна знайти детальну інформацію про Альбіну Колесніченко як про художницю і про людину:
Інтерв’ю з ілюстраторкою Альбіною Колесніченко
https://gifty.in.ua/blog/read/intervyu-z-ilyustratorkoyu-albinoyu-kolesnichenko
Різдвяні листівки молодої чернігівської художниці сприймаються як ілюстровані варіації одного українського архетипу – Дерева Життя. Лігши в основу композиції, цей прадавній сакральний символ демонструє триєдність світу в трьох рівнях: горизонтального – неба, середнього – землі, долішнього – стихії підземних вод. Дерево Життя, відоме в Україні як Дерево Роду та Рай-Дерево, узагальнює структуру вічного Космосу як цілісності Світового Дерева з тричасовим поділом по вертикалі.
У чотиколірній листівці «Різдвяна ніч» Світове Дерево представлене як різдвяна ялинка з обрамленням плодів калини, коробочок маку. Вздовж «стовбура» непорушними зображені маковий квіт, шестипроменева зірка і листя дуба. Обабіч сакрального Дерева Роду рухаються зайці, трохи вище летять янголи з сурмами в супроводі зірок. Вінчають Рай-Дерево, ялинку, білі птахи з піднятими крилами на знак мирного життя в майбутньому.
У тій самій кольоровій гамі, з повтором деяких елементів створена листівка «Happy Holidays!» Тільки композиційним центром, виражаючи заразом і програмний зміст, тут стає фраза-побажання: Happy Holidays! Як різдвяне побажання на прийдешній рік створена і листівка «Птахи миру» із світло-зеленим тлом, що символізує прийдешнє весняне оновлення. Від попередніх листівок з домінуючим чорним тлом ця листівка відрізняється також багатьма птахами, розташованими на трьох рівнях Дерева Роду . Але птахи рівномірно і організовано збираються навколо центру – Віфлеємської зорі, створюючи гармонійне зображення, що асоціюється з миром.
Для львівської ілюстраторки Марини Кураш, що працює в рамках бренду «Пес Олег», основним сюжетом в різноманітних листівках, стікерах, закладках виступають побутові сценки за участі її песика, мопса на ім’я Олег. Дещо наслідуючи дитячу манеру малювання, але ретельно промальовуючи деталі, авторка створює прості для сприйняття, зворушливі малюнки. У продукції однойменного бренду песику товаришує чорна кицька, але частіше вони з’являються на картинках окремо.
Милі сюжети різдвяних листівок від Марини Кураш – це окремі епізоди святкування Різдва в затишку рідної оселі, в колі сім’ї, частиною якої є домашні улюбленці. Святкування не обходиться без Святого Миколая і різдвяної ялинки, навколо якої зібрані всі члени сім’ї, люди і тварини.
На основі кожної різдвяної листівки, продукованої «Псом Олегом» можна створювати оповідання. Ось песик Олег на руках у святого Миколая очікує омріяного подарунка – смачну кістку. А кицька, похвалена Миколаєм, мріє про рибку. А ось майже збудований Мариною пряниковий будиночок на святковому столі, де вмостилася кицька, але куди не може залізти песик. Різдвяна ялинка в кутку, осяяна гірляндою, адресні вітальні листівки на столі, запалена свічка свідчать, що святкування ось-ось розпочнеться.
Київська художниця Юлія Каменецька, яка з дитинства набувала художню освіту, пройшовши всі її етапи, із закінченням НАОМА не зупиняється у творчих пошуках, вдосконалює майстерність, освоює нові жанри і техніки. Але вагомий творчий доробок, представлений на численних українських і міжнародних виставках та у виданому альбомі авторської графіки, говорить про вже вироблені пріоритети молодої художниці. Більше 60 екслібрисів, численні графічні зображення, листівки виконані в техніці комп’ютерної графіки, відносно новому напрямі образотворчого мистецтва, – це вже не шукання себе, а певна творча ніша, закріплена роботами-досягненнями.
Таким досягненням є виконаний в 2016 році екслібрис до Різдва Христового (опублікований у книжці: Каменецька Ю. Екслібриси. Графіка. — Київ, 2023), на якому зображена Богоматір Елеуса. Впізнаваний іконографічний канон поданий у новій інтерпретації з чорно-жовтою гамою і світляними кулями по діагоналі. Позитивне сприйняття образу виникає через виразну радість, яку випромінює обличчя Богоматері.
Різдвяно-новорічного періоду стосується і серія листівок з двома кицьками-подружками, розпочата в 2017 році. Обігруючи традиційні для святкової події моменти, коли кицьки святкують, смакують новорічні страви, прикрашають ялинку, цього року художниця запропонувала несподіваний, але найвідповідніший до реального життя сюжетний хід.
Як реакція на нічні повітряні атаки українських міст і селищ, влаштовані московським ворогом, з’явилася листівка, що прославляє українську ППО, віддаючи їй належне написом: Слава ППО! Центр композиції становить святково вбрана двійка кішок, що спостерігає за нічним небом, попиваючи безалкогольні коктейлі. У вікно, перед яким сидять кицьки, якраз видно, як спадають збиті українськими військовими ворожі цілі. І це викликає бурхливу радість кицьок, передану навіть вигином їхніх спин.
Бодай і наша радість не була нічим затьмарена, коли святкуватимемо найсвітліший день Божого Народження! А саме Різдво Господнє хай стане приводом для надії, яка справдиться Перемогою! Поки ж рухаймося вперед зі словами: «Amemus patriam, posteritatis gloriae inservivamus!» – Любімо Батьківщину, працюймо на славу нащадків!
Перелік згаданих в статті видань:
- Ґлейзер К. Я. Вандербікери зі 141-ї вулиці / Каріна Ян Ґлейзер; перекл. з англ. І. Бондаренко. — Тернопіль: Видавництво Богдан, 2023. — 296 с.
- Дікенс Ч. Різдвяні повісті [Текст] / Чарлз Дікенс; перекл. з англ. О. Мокровольський.— Тернопіль: Навчальна книга— Богдан ; К. : Веселка, 2007. — 464 с. — (Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах «Світовид»).
- Каменецька Ю. Екслібриси. Графіка. — Київ, 2023. — 40 с.
- Колесниченко А. Листівка «Різдвяна ніч». — К.: Gifty, 2023.
- Колесниченко А. Листівка «Птахи миру». — К.: Gifty, 2023.
- Колесниченко А. Листівка «Happy Holidays!». — К.: Gifty, 2023.
- Кураш М. Листвка «Вітаю! Ти був чемним». — Львів: Видавництво «Пес Олег», 2023.
- Кураш М. Листівка «Вітаю! Ти була чемною». — Львів: Видавництво «Пес Олег», 2023.
- Кураш М. Листвка «Пряниковий дім». — Львів: Видавництво «Пес Олег», 2023.
- Крісті А. Зірка над Вифлеємом: Оповідання для родинного читання / Агата Крісті; перекл. з англ. Т. Мисюга. — Львів: Видавництво Свічадо, 2023. — 96 с.
- Різдвяна зірка. Збірка колядок та пісень.— Вид. друге, доповнене. — К.: Дух і Літера, 2023. — 72 с.
- Толкін Дж. Р. Р. Листи Різдвяного Діда / з малюнками Дж. Р. Р. Толкіна; за редакцією Бейлі Толкін; перекл. з англ. Олена О’Лір. 2-ге вид. — Львів: Видавництво «Астролябія», 2022. — 160 с.
З повагою, бібліотека НАОМА
та завідувачка відділу обслуговування та книгозбереження
Галина Рафальська
