Абрам Аншелович Маневич — видатний живописець, один із засновників та перших професорів Української академії мистецтв (нині НАОМА), чий життєвий шлях проліг від берегів Дніпра до берегів Гудзону.
Абрам Маневич народився 25 листопада 1881 року в містечку Мстиславль Могильовської губернії у патріархальній єврейській родині. Здібності до малювання проявилися рано і хлопця віддали на навчання до маляра. Двадцятирічним юнаком, сповнений єдиного бажання стати художником, Маневич приїхав до Києва. Спочатку заробляв у майстерні вивісок, потім розписував спинки ліжок на фабриці, що належала Бауеру на Подолі. Доля розпорядилася так, що на фабрику завітав директор Київського міського музею (нині Національний художній музей України) Микола Біляшівський. Він помітив талант юнака й допоміг йому здобути професійну освіту.
У 1901–1905 роках Абрам Маневич навчався в Київському художньому училищі, де його товаришами були Олександр Богомазов, Олександра Екстер, Олександр Архипенко, Казимир Малевич — майбутні визнані майстри та основоположники нових напрямів у мистецтві ХХ століття.
У 1904 році Абрам Маневич отримав трирічну стипендію для продовження навчання в Мюнхені, де студіював у Мюнхенській академії мистецтв. Серед учнів школи Ашбе, де він навчався, були Мстислав Добужинський, Ігор Грабар, Василь Кандинський, Давид Бурлюк, Олексій Явленський. У 1907 році в мюнхенській галереї Kunst Verein відбулася перша персональна виставка Маневича.
Повернувшись до Києва, художник провів виставку в міському музеї (1909), що принесла не лише творчий успіх, а й кошти для подорожі Європою. У 1910–1915 роках Маневич працював у Швейцарії, Франції, Італії, Англії.
1913 рік став для митця особливо вдалим. У Парижі, в престижній галереї Дюран-Рюеля — першовідкривача майже всіх прославлених імпресіоністів — відбулася його персональна виставка. Розпещена паризька публіка, звикла бачити в цих залах полотна Моне, Ренуара, Сезанна, Гогена, захоплювалася пейзажами київського маляра. Знаменитий бельгійський поет-урбаніст Еміль Верхарн прочитав кілька лекцій про живопис Маневича, стверджуючи, що його пензель уміло відтворює відчуття холоду. Одну з картин Маневича придбав Люксембурзький музей.
У 1917 році Абрама Маневича запросили на посаду професора пейзажного живопису щойно створеної Української академії мистецтв. Він викладав в Академії до 1921 року.
Давид Бурлюк наголошував, що пейзажі Маневича — не картини, а вікна, крізь які проглядається душа художника. Один із найвідоміших творів митця — «Симфонія весни» (1912), якій поет Василь Стус присвятив вірш: «Життя симфонія, “Симфонія весни” / І сатанинський, зойками Маневич…»
З 1922 року Маневич жив у Бронксі — бідному кварталі, де мешкало багато емігрантів. Поруч жив його давній знайомий Давид Бурлюк. Та навіть на чужині художник не змінив манери говорити повільно з легким українським акцентом. У 1925–1927 роках він створив серію міських пейзажів «Прозаїчна Америка», де показав контрасти сучасного міста. За зимовими пейзажами їздив до Канади. Персональні виставки з успіхом проходили в Нью-Йорку, Чикаго, Монреалі, Бостоні.
Одним із вірних шанувальників таланту Маневича став фізик Альберт Ейнштейн. Їхня перша зустріч відбулася 1935 року, і дружба тривала до кінця життя художника. Ейнштейн казав Маневичу: «Ми обидва служимо зіркам — ви як художник, я як учений».
Абрам Маневич помер 30 червня 1942 року в Нью-Йорку. Тільки через тридцять років після смерті батька дочка Люся змогла виконати його останню волю — привезла до Києва 48 художніх полотен, які передала до Національного художнього музею України.
Творчість Маневича в повній мірі відобразила загальну лінію розвитку як європейського, так і національного живопису, спрямовану на розкриття декоративної сутності світу. Його роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Люксембурзькому музеї в Парижі, Бруклинському музеї та Єврейському музеї в Нью-Йорку, Національному музеї «Бецалель» в Єрусалимі та багатьох інших світових колекціях.
Абрам Маневич стояв біля витоків Академії, заклавши разом із Мурашком, Нарбутом, Бойчуком та братами Кричевськими підвалини вищої мистецької освіти НАОМА.
Засновники Української академії мистецтв. Стоять (зліва направо): Нарбут, Василь Кричевський, Бойчук. Сидять (зліва направо): Маневич, Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Стешенко, Бурачек. Грудень 1917.
Абрам Маневич. Вулична сцена.
Абрам Маневич. Міський пейзаж. Осінь (1914). Національний художній музей України.
Абрам Маневич. Дніпро біля Києва (між 1910 та 1913)
Абрам Маневич. Моє місце народження.
Абрам Маневич. Весна на Куренівці (між 1914 та 1915). Національний художній музей України
Абрам Маневич. Весняна симфонія (1912).
Абрам Маневич. Портрет Люсі (між 1934 та 1935).
Абрам Маневич. Осінь, Кротона-парк, Бронкс (між 1922 та 1925).
