GLORIFIED NAMES OF NAFAA: PROFESSOR VASYL MAHALIAS
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури як провідний осередок мистецької освіти України відіграє ключову роль у формуванні професійного середовища, розвитку художньої думки та збереженні національних культурних традицій. Серед тих, чия багаторічна творча, наукова й науково-методична діяльність визначає обличчя сучасної мистецької школи є постать професора кафедри рисунка, Василя Магаляса, живописця, графіка, дослідника теорії рисунка, автора численних навчальних посібників.
Василь Петрович Магаляс народився 26 червня 1949 року в мальовничому селі Легедзине на Черкащині. Саме ця земля, щедра на краєвиди та багата на колорит, сформувала художнє бачення майбутнього митця, визначила його любов до пейзажного жанру.
1984 року Василь Магаляс закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА), де навчався у творчій майстерні Віктора Григоровича Пузиркова (1918–1999) – видатного живописця, професора, який майже півстоліття керував художніми майстернями інституту і виховав плеяду відомих українських митців. Школа Пузиркова визначила подальший творчий шлях Василя Магаляса.
Після завершення навчання митець залишився працювати в Аlma mater. З 1995 до 2000 року обіймав посаду заступника декана факультету образотворчого мистецтва і реставрації. У 2006–2011 роках виконував обов’язки завідувача кафедри рисунка – однієї з базових кафедр Академії, що забезпечує фундаментальну підготовку студентів усіх мистецьких спеціальностей. У 2009 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», а 2015 року вчене звання професора. 2007 року Василь Магаляс удостоєний Срібної медалі Академії мистецтв України.
Особливе місце в діяльності Василя Петровича посідає науково-методична робота. Він є автором навчальних посібників «Теоретичні та практичні основи рисунка як виду образотворчого мистецтва» (2013), «Методика електрохімічного травлення та гравірування металів у техніках офорта» (2015), «Аналіз процесів зображення і системи викладання рисунка голови в художніх закладах» (2016), а також численних наукових статей з питань теорії рисунка, пластичної анатомії та методики викладання зображувальної грамоти. Його публікації в збірнику «Українська академія мистецтва» та «Віснику НАОМА» присвячені актуальним проблемам мистецької педагогіки: ролі просторової перспективи, системності у викладанні, взаємозв’язку копіювання та начерку як методів формування графічного мислення.
У творчості Василя Магаляса домінує станковий живопис – сюжетні полотна, портрети, натюрморти, а передусім пейзажі рідної України. Для його художньої манери характерне органічне поєднання реалістичної традиції з експресивними та модерними пошуками. Серед відомих робіт: «На переїзді» (1984), «Господарі землі» (1985), «Степом, степом» (1987), «Чорний Черемош» (1989), «Корсунь-Шевченківський край» (1990), «Дніпро ранковий» (1991), «Дніпровська тиша» (1993), цикл дніпровських та карпатських пейзажів «Скоро жнива», «Мій рідний край», «Уманські озера» (1999), «Сонячний травень», «Вечір у Карпатах» (2000), «Полудень» (2002), «Канівські далі», «Юність» (2005), «Вечір на Дніпрі», «Сільська дорога» (2007), «Край І. Франка. Криворівня» (2009), «Сини» (2010), «Околиці Києва» (2011), «Гончарка» (2012). Окремі напрямки творчості митця представлені графічними серіями «Русанівська набережна» (1999–2006) та «Таємниці лісу» (2011). Твори Василя Магаляса зберігаються у Тернопільському та Смілянському художніх музеях.
Василь Петрович бере участь у всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставках з 1984 року, є постійним учасником наукових конференцій та форумів з питань мистецької освіти. Персональні виставки митця відбулися у Черкасах (2007), Києві (2009) та рідному селі Легедзине (2010).
Серед вихованців професора Магаляса відомі українські художники: А. Балог, К. Добрянський, В. Кириченко, Б. Мазур, В. Філатов.
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури глибоко цінує внесок професора Василя Петровича Магаляса у розвиток вітчизняної мистецької освіти. Його багаторічна педагогічна та наукова праця, творчий доробок і відданість справі формування нових поколінь українських художників є невід’ємною частиною сучасної історії Академії.
Творчий шлях Василя Магаляса є прикладом органічного поєднання мистецької практики з науковим осмисленням педагогічного процесу, що визначає справжнього художника-педагога. Саме такий синтез практики й теорії забезпечує нерозривний зв’язок між поколіннями, завдяки якому здобутки класичної академічної продовжують жити та розвиватися в роботах молодих митців.
Переглядів: 0
