GLORIFIED NAMES OF NAFAA: KARPO TROKHYMENKO
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури вшановує пам’ять видатного українського живописця, мистецтвознавця та педагога, народного художника України, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, професора Карпа Дем’яновича Трохименка (1885–1979) — митця, чиє ім’я нерозривно пов’язане з історією Академії, де він викладав упродовж 41 року та виховав цілу плеяду українських художників.
Карпо Дем’янович Трохименко народився 25 жовтня 1885 року в селі Сущани Київського повіту Київської губернії (нині — Обухівського району Київської області) у простій сільській родині, де батько працював місцевим писарем. Змалку хлопець виявляв непересічний хист до малювання — і саме це визначило його подальшу долю. Профільну освіту майбутній митець здобував спочатку в ремісничому училищі, а далі — у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, заснованій 1875 року. Початкову мистецьку освіту Карпо Трохименко доповнював навчанням в іконописно-іконостасній майстерні у Києві, де опановував давні традиції українського сакрального живопису.
Упродовж 1902–1910 років (з перервою) Карпо Трохименко навчався в Київському художньому училищі, де його викладачами стали видатні майстри — Микола Пимоненко, Іван Селезньов, Григорій Дяченко, Олександр Мурашко, серед яких головним наставником молодого художника був саме Іван Селезньов.
1918 року, у переломний для Української держави час, Карпо Трохименко працював у Києві в Комісії охорони пам’яток старовини і мистецтва — установі, що на тлі революційного хаосу й громадянської війни намагалася врятувати від знищення національну культурну спадщину.
У 1918-1919 роках викладав малювання у вищій залізничній школі, в 1920-1923 роках – в школі в Сущанах, у 1923-1925 роках був завідувачем трудовою школою в Кагарлику, в 1925-1926 роках викладав у школі при цукровому заводі в Ржищеві. У 1926-1933 роках викладав у Київській індустріальної профшколі, пізніше – в Київському художньому технікумі.
Упродовж 1933 – 1974 років викладав у Київському художньому інституті (нині НАОМА), де з 1939 року обіймав посаду професора кафедри живопису і композиції та керівника майстерні батального й історичного живопису.
Карпо Трохименко створив власну педагогічну школу Серед його учнів: викладач НАОМА, професор, народна художниця України, членкиня-кореспондентка Академії мистецтв України, дійсна членкиня Національної академії мистецтв України, заслужена діячка мистецтв України Віра Баринова-Кулеба, український художник, скульптор, архітектор, заслужений художник України, почесний член Національної спілки кінематографістів України Володимир Мельниченко та десятки інших митців, що склали основу українського живопису другої половини XX століття.
Творчий доробок Карпа Трохименка надзвичайно широкий — він охоплює жанрові, історичні, батальні полотна, портрети, пейзажі та графіку. Основні риси творчості митця — монументально-узагальнене трактування образу з яскраво вираженою національною тональністю й оптимістичним, життєствердним колоритом; полотна засвідчують академічний вишкіл художника в розв’язанні сюжетно-композиційних та колористичних завдань, а митець знаходить найхарактерніші узагальнення.
Карпо Дем’янович був не лише живописцем, а й ученим-мистецтвознавцем. Його наукові дослідження стосувалися питань теорії живопису, композиції та історії українського й російського образотворчого мистецтва. Серед мистецтвознавчих праць митця — «Українська історична картина», «Романтика трудового подвигу» та «Думи про тематичні картини», в яких він осмислив традиції українського історичного жанру та запропонував власну концепцію тематичної картини як вищої форми живописної мови.
Помер Карпо Дем’янович Трохименко 1 жовтня 1979 року в Києві, проживши майже сто років, — на двадцять чотири дні не доживши до свого 94-річчя. 24 жовтня 1985 року, на честь сторіччя з дня народження Карпа Трохименка, на фасаді будинку, де з 1948 по 1979 рік мешкав митець, встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфом художника, де він зображений з палітрою в руці (скульптор Олександр Скобліков, архітектори Г. Щербина та К. Сидоров).
Постать Карпа Трохименка — приклад тієї безперервної тяглості поколінь, на якій тримається мистецька школа НАОМА.
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Переглядів: 1
