УДК 75.03(477.83)“19”
В 68
Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського 1923-1935.
Життя у перспективі часу. Львів, Дрогобич, 2024. 592 с. : іл.
«Історія тих, що жили і служили Нації й красі, глибоко повчальна. На цій історії хай виховуються нові мистецькі покоління, що вступають на стрімкі стежки професійного мистецтва» – ці слова українського митця В. Ласовського дуже точно й влучно визначають зміст монографії Л. Волошин. Нажаль, у роки радянського режиму в Україні наукове мистецтвознавче дослідження діяльності Мистецької школи О. Новаківського та творчого доробку більшості її учнів було неможливе. Тільки з 1989 р., за ініціативи А. Новаківського, онука художника, працівники Художньо-меморіального музею О. Новаківського, під керівництвом Л. Волошин, розпочали систематичне дослідження історії діяльності цієї школи.
Видання є певним підсумком довголітнього дослідження й вивчення діяльності першого навчального мистецького закладу Галичини – Мистецької школи О. Новаківського та творчого внеску її учнів в історію української культури ХХ ст. Функціонування школи й творчий шлях викладачів, учнів представлено на тлі не раз драматичних історико-політичний і культурних реалій в Україні 1920-1980 рр.
Перший розділ монографії розкриває історичні передумови заснування національної художньої школи та чому саме художник О. Новаківський став керівником такого навчального закладу.
У розділі «Діяльність школи у Львові» докладно розглянуто такі малодосліджені сторінки діяльності школи, як функціонування її у структурі Української таємної політехніки, а пізніше – під протекторатом Українського товариства прихильників мистецтва, проаналізовано особливості фахової підготовки і виховної роботи у школі та роль пленерних студій учнів у Космачі. Детально описано звітні виставки школи, що проходили як у Львові так інших містах Галичини. Розповідь про життя школи у Львові багато ілюстроване фотодокументами з розсекречених архівів і приватних колекцій нащадків митців.
Велика увага авторкою приділена дослідженню творчого доробку вихованців школи. Через історично-політичні події в Україні більшість учнів школи були змушені емігрувати до різних країн світу, а ті, хто залишився зазнали репресій та утисків. Тому третій розділ монографії представляє внесок учнів школи у розвиток української культури на території України, а четвертий розділ презентує діяльність українських митців в еміграції.
Через біографії митців заповнюються прогалини з історії українського мистецтва, мистецької освіти першої половини ХХ ст. У розділі «Бібліографічний довідник учнів школи» представлено 98 коротких біографій з фотопортретами і зразками підписів на творах. Це не лише її найактивніші яскраві особистості, але й менш відомі імена, які по-своєму розвивали культуру й мистецтво, однак із різних причин залишилися поза увагою дослідників.
Цінним доповненням праці є зібрані автором спогади 17-ти учнів О. Новаківського про школу й вчителя.
Останній розділ видання – це кольорові репродукції творів вихованців школи О. Новаківського.
Сьогодні знову вирішується доля України, існування української нації. У ХХІ ст. так само гостро стоїть питання національної свідомості й ідентичності суспільства. Саме мистецькі навчальні заклади, як доводить нам історія, є осередками принципово зорієнтованими на систему духовних і мистецьких цінностей української культури. Тому монографія адресована насамперед студентам мистецьких вузів, мистецтвознавцям для подальшого дослідження і розвитку українського мистецтва.
Щиро дякуємо заслуженій діячці мистецтв України Любові Волошин за ґрунтовне дослідження історії українського мистецтва, популяризацію діяльності українських культурних діячів, повернення до наукового обігу забутих імен і подій.
Запрошуємо переглянути люб’язно подароване авторкою видання в читальній залі бібліотеки НАОМА.
З повагою — бібліотека НАОМА.
