Сьогоднішній Міжнародний день рідної мови (також Міжнародний день материнської мови), день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року, українці обходять в умовах найгарячішої фази вже трирічної російсько-української війни. А це означає, що символ підтримки мовної та культурної спадщини народів у всьому світі, яким є це свято для кожного народу, для українців став умовою і ознакою виживання та перемоги над російським ворогом.
«Захист російськомовних» громадян України від України і українців, які обстоюють на своїй землі український культурний простір, є не просто пропагандистським ходом рашистів задля виправдання їхньої війни з геноцидом, етноцидом і лінгвоцидом стосовно України, українців, української культури і української мови. Щоб подолати і знищити нескоримих українців, слід позбавити їх рідної мови як головної ознаки національної ідентичності.
Україна опирається не лише реальною зброєю на лінії зіткнення і в тилу, але й протистоїть своєму відвічному екзистенційному ворогу духовно, максимально мобілізувавши культуру, повністю переходячи на рідну мову, не залишаючи місця в публічному просторі ворожій російській мові. Причому цей процес відбувається як згори, ініційований і підтримуваний державою, так і знизу. Українці масово переходять на українську мову спілкування в усіх галузях життя, що стає очевидним в раніше російськомовних містах України.
У Міжнародний день рідної мови нам, українцям, годиться згадати і національних воїнів, які багато років стояли на варті рідної української мови, всупереч соціально-політичним обставинам і суспільній думці, яка використовувалася ворожими для українців силами. Протягом 2023-2024 років ми втратили двох світочів, учених-мовознавців: професора Костянтина Миколайовича Тищенка, перекладача, знавця понад двох десятків різносистемних мов, теоретика мовознавства, та Ірину Дмитрівну Фаріон, науковицю, фахівчиню з староукраїнської мови, а також публіцистку, громадську активістку, блогерку, авторку і організаторку низки мистецьких і науково-просвітницьких проєктів.
Якщо перший був кабінетним ученим, який зробив великий внесок в українське мовознавство, підготував велику плеяду учнів, постать Ірини Фаріон не можна обмежити лише академічними рамками. Хоча і на цій ниві внесок науковиці вражає: перелік її монографій зачіпає не лише вузько філологічні теми, але й стосується загальнополітичного значення української мови, її конкурентноспроможності в сучасному світі.
Приміром, остання книжка Ірини Фаріон, написана в співавторстві з Галиною Помилуйко-Недашківською і Анною Бордовською «Англізми і протианглізми. 100 історій слів у соціоконтексті» – це текстовий підсумок 68 відеозаписів тлумачення англізмів і їхніх українських відповідників, який просякнутий ідеєю цілісності, краси і величі української мови, мови, що функціонує без іномовного втручання.
Звісно, головним акцентом діяльності мовознавиці із захисту державної мови була боротьба із експансією російської мови на українських теренах, про що, зокрема свідчать і її блоги на «Українській правді». Блог Фаріон «Борис Грінченко – воїн на полі МОВИ. 160 літ вічности» починається епіграфам, цитатою Бориса Грінченка: «…кожен, хто приносить хоть крихту обмоскалення в наш народ (чи словом з уст, чи книжкою), – робить йому шкоду, бо відбиває його від національного ґрунту».
БОРИС ГРІНЧЕНКО – ВОЇН на полі МОВИ. 160 літ вічности
https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/6574362418f1b/
19 липня 2024 року ворожа куля обірвала життя Ірини Фаріон. Та рашистам не варто торжествувати. Посіяні подвижницькими руками зерна, промовлені сміливими вустами слова дають живі паростки свідомого спротиву. Українці не скоряються, знаючи своїх ворогів і своїх героїв.
У Міжнародний день рідної мови згадаємо і висловлювання Ірини Фаріон з її блогу від 17 липня 2021 року «Стаття Путіна: інструкція перемоги України над Москвою (персональна відповідь убивці України)»
https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/60f2ec6d87698/
А також нагадаємо висновок цього блогу: «Дякую Путіну, що він через цей лист публічно зізнався всьому світові, що він монстр, бо живе лише однією невідступною ідеєю – вбивати своїх “єдинородних братів”-українців. Попри те, виняткова йому вдячність, що цей лист – це інструкція українцям, як убити монстра-путіна. Це своя мова, своя історія, своя церква, своя армія, свої герої – ось вони духові опори свободи і сили української нації, на яких так вправно наголосив Путін. А ще – це анти-Росія і анти-Мінськ + свій економічний інтерес. Тоді перемога України над Росією і перетворення її в Московію неминуча».
З повагою – завідувачка відділу обслуговування та книгозбереження Галина Рафальська та Наукова бібліотека НАОМА.
