Сьогодні відзначаємо День Державного прапора України, державного символу нашої країни. 28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про Державний прапор України», прописуючи конкретні параметри: «Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».
Ці синя і жовта барви стяга прийшли естафетою державного символізму з Давньоруської держави, започаткованого гербом київського князя Володимира Великого — Тризубом на синьому тлі. Корогва Галицько-Волинського князівства дістала в спадок ті самі кольори, демонструючи золотого лева на синьому полі. Герби міст Київщини й України здебільшого виконувалися в жовто-блакитній гамі. Прапори сотень Війська Запорозького виготовлялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою малювалася різна символіка: хрест, зброя, зорі, фігури святих.
Під час європейської “весни народів” 1848 року давня національна колірна символіка була згадана і в Україні: у червні 1848 року на міській ратуші Львова замайорів жовто-блакитний стяг.
Жовто-блакитне поєднання кольорів супроводжувало згодом Шевченкові та інші свята, затвердившись як звична загальноприйнята українська символіка.
Коли в 1917 році в Російській імперії піднялася революційна антиімперська хвиля, українські акції обов’язково проходили під синьо-жовтими стягами. Так було під час багатотисячної маніфестації українських солдатів і студентства в Петрограді 25 березня 1917 року, а потім 1 квітня 1917 року в Києві, коли маніфестанти несли 320 українських прапорів. Вже влітку 1917 року з синьо-жовтим стягом на фронт вирушив перший український військовий підрозділ — полк імені Гетьмана Богдана Хмельницького. 27 січня 1917 року в Тимчасовому законі про флот УНР як прапор було затверджене «полотнище о двох — блакитному і жовтому кольорах», а 29 квітня 1918 року на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі, були підняті українські прапори.
16 липня 1918 року гетьман Скоропадський затвердив військовий прапор Української Держави, а 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг. За Директорії УНР синьо-жовтий стяг так само використовувався в державних установах як службовий атрибут.
Донька Симона Петлюри, голови Директорії УНР, поетеса Леся Петлюра передала у вірші думки і почуття, які навіював український прапор борцям, які, як її батько, йшли з ним проти імперського ворога.
«О, прапор наш, Вкраїни стяг шовковий,
Як сяєш ти в повітрі золотім!
І хто б сказав, скільки страждань і крові
Блищать слізьми у полиску твоїм!
А скільки щастя в полиску яскравім!
Скільки в нім віри, сонця і змагань!
До правди й сили, до міцної волі
Скільки посвят й великих поривань!
Як маєш ти! У лопоті шовковім
Палкі, таємні шелести вогню,
Й шумлять в тобі козачі корогови,
Що в бій несли Пречисту Покрову.
В твоїх складках двобарвної тканини
Є дух боїв і гостре сяйво лез,
А разом — мир і правда України,
Простори нив і моря синій плес.
О, стягу наш, освячений стражданням,
О, гасло чину й хвилі забуття!
В майбутнім хай тобі буде надбанням —
І наші вчинки, й розум наш, і завзяття!»
Те саме відчували і українці Карпатської України, коли ухвалений 20 березня 1920 року синьо-жовтий прапор Підкарпатської Русі, що стала складовою Чехословаччини, 1934 року був заборонений чехословацькою владою. Представництво українців висловило протест, згадавши про тисячолітню історію свого прапору. Закономірно, що одним із перших кроків Сейму Карпатської України, який відбувся у Хусті 15 березня 1939 року, було затвердження синьо-жовтого прапору Карпатської України.
Українська військова організація (УВО), заснована 1920 року заходами старшин різних українських армій, так само свою діяльність супроводжувала синьо-жовтими прапорами. Приміром, у листопаді 1928 року з нагоди десятої річниці Листопадового чину у Львові над собором святого Юра українські активісти вивісили синьо-жовтий прапор з написом «УВО».
Організація українських націоналістів (ОУН), наступниця УВО, послуговуючись червоно-чорними стягами, використовувала і національні прапори, затвердивши цю практику словами одного з своїх гімнів: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій» (“Зродились ми великої години”).
У квітні 1941 року Другий Великий Збір ОУН офіційно затвердив синьо-жовтий прапор національним українським прапором, тому під час проголошення Акту відновлення української держави повсюдно в Галичині майоріли українські державні прапори. 14 жовтня 1947 року, коли вперше відзначалося свято Української повстанської армії (УПА), за наказом Головного осередку пропаганди ОУН підпільники розвісили в населених пунктах разом із червоно-чорними і синьо-жовті прапори.
Традиція використання національної символіки — синьо-жовтих стягів закарбована словами популярної в УПА пісні “Гей-гу, гей-га…”:
“Прапор блакитно-жовтий — це наше все добро —
Блакитне ясне небо і хвилі морських вод.
Тризуб Володимира золотом миготить…
Любов до України нам каже побідить!
Гей-гу, гей-га! Нам каже побідить!”.
Заборонений російсько-тоталітарним режимом національний жовто-блакитний прапор у СРСР був атрибутом спротиву українців. 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства (нині КНЕУ) майорів синьо-жовтий прапор, замінивши червоний комуністичний символ. Після дев’яти місяців пошуків КГБ, “винуватці” були заарештовані і засуджені на кілька років суворих таборів. Напередодні розпаду СРСР всі громадянські акції національно-визвольного змісту у Києві і Львові відбувалися під національним українськими прапорами.
24 липня 1990 року у Києві блакитно-жовтий прапор, попередньо освячений у Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм, був урочисто піднятий над будинком міської ради. 24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до сесійної зали Верховної Ради. А 4 вересня 1991 року національний український прапор піднято над Верховною Радою України.
Закінчуємо короткий історичний екскурс, присвячений Дню Державного прапора України, одним із віршів Олександра Олеся, який найкраще серед усіх поетичних текстів про український прапор передає сутність сьогоднішньої події.
Синій, як море, як день, золотий —
З неба і сонця наш прапор ясний.
Рідний наш прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте, на ньому волошки цвітуть,
Гляньте, жита в ньому золото ллють.
З жита й волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний.
(Олександр Олесь. Прапор).
(В статті використано матеріал з інтернет-ресурсів:
«О, прапор наш, Вкраїни стяг шовковий, як сяєш ти в повітрі золотім! І хто б сказав, скільки страждань і крові блищать слізьми у полиску твоїм!»
https://poltava.to/project/7209/
Вірші про прапор України
https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-prapor-ukrayini/)
З повагою – бібліотека НАОМА та
завідувачка відділу обслуговування та книгозбереження Галина Рафальська
