Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури понад століття залишається головною мистецькою академією країни, яка не лише зберегла академічні основи класичної освіти у живопису, графіці, скульптурі, архітектурі та реставрації, а й стала інституцією, де постійне оновлення навчального плану поєднується зі збереженням традиції. Її викладачі, випускники, ректори стали не лише творцями сучасного українського мистецтва, а й активними діячами історичних трансформацій.
Саме в НАОМА протягом десятиліть розвивалася практика пленерного навчання, яка ще від доби Олександра Мурашка передбачала виїзди студентів до Карпат, на Поділля, у Крим, на Полтавщину, до Причорномор’я, де пленер став не факультативом, а обов’язковою частиною підготовки художника. Це — школа бачення, простору, повітря, світла. Тут вчилися не лише техніці, а й філософії уважності до природи, ритму, моменту.
Пленери в Седневі стали майданчиком, де митці нової генерації — сформовані в стінах НАОМА — отримали змогу вільно експериментувати, не оглядаючись на ідеологічні обмеження.
Вагому роль у становленні й розвитку українського пленерного живопису відіграла НАОМА, що успадкувала традиції Київської школи живопису. Саме в НАОМА пленер став важливою складовою навчального процесу, а практика виїзних навчальних сесій (літніх пленерів у Карпатах, на Слобожанщині, Поділлі чи Причорномор’ї) сприяла формуванню нового покоління митців.
Серед видатних педагогів, які утверджували пленерну школу в НАОМА, варто згадати Карпа Трохименка, Тетяну Яблонську, яка регулярно працювала на седнівських пленерах, Олександра Шовкуненка, Сергія Григор’єва, Віктора Пузиркова, Олександра Лопухова, Миколу Глущенка, Івана Селіванова, Василя Забашту. Їхній приклад і методика заклали основи академічної системи викладання живопису на пленері. Вони не лише вчили мистецтву, а й формували мову українського пленеру — поєднання академічної форми з тонкою атмосферністю, психологічною глибиною й увагою до простору.
Активними учасниками седнівських пленерів у 1960-х — 1980-х роках були художники Віктор Шаталін, Микола Глущенко, Михайло Дерегус, Віра Баринова-Кулеба – митці, які заклали підґрунтя для наступних поколінь. Окремо варто згадати Тетяну Яблонську, яка також викладала в НАОМА та працювала в Седневі, створюючи тонкі й поетичні пейзажі, які стали еталоном ліричного пленерного живопису. Її художній підхід, заснований на спостереженні за природними явищами, став методологічною основою для багатьох студентів.
Саме цей досвід і ця школа стали підґрунтям для появи нового етапу — Седнівських пленерів наприкінці 1980-х. У 1988, 1989 і 1991 роках у Седневі на Чернігівщині відбулися тримісячні мистецькі резиденції на базі Будинку творчості. Унікальність цих пленерів полягала в тому, що тут поєднувалися натурні етюди, відкриті обговорення, мистецькі дискусії, експерименти з формою — і все це на тлі історичного середовища Седнева, де збереглися пам’ятки княжої доби, старовинна архітектура, природні ландшафти.
За словами декана факультету образотворчого мистецтва і реставрації НАОМА, доцента Мельничука І.Ю., Седнівські пленери були святом творчості та натхнення! В 1991 та 1992 роках відбулись літні студентські академічні пленери НАОМА під керівництвом проф. Баринової В.І. та проф. Ятченка Ю.М. В 1995 р. відбувся студентський пленер “Пейзажної майстерні”. НАОМА під керівництвом проф. Забашти В.І. за рахунок фонду першого президента України Л.М. Кравчука. 2003 році відбувся осінній пленер НАОМА для старшокласників під керівництвом проф. Гуменюка Ф.М. та ст.викладача Мельничука І.Ю. На пленері студенти писали академічні постановки та краєвиди. До пленеру студентів НАОМА приєднались студенти із Харківської академії мистецтв.
Ідейними натхненниками пленерів тіх років були випускники та викдадачі НАОМА, які задали високий мистецький, творчий та інтелектуальний рівень сучасної образної мови. Саме тут народжувалася нова художня мова — мова української незалежності. Художники, які працювали в Седневі, не заперечували традиції — вони її осмислювали. Вони відчували, що традиція не є застиглою формою, а живим організмом, який розвивається, переосмислюється, реагує на зміни в суспільстві.
І сьогодні, коли Україна переживає драматичні сторінки своєї історії, саме такі феномени, як Седнівські пленери, повертають нас до сенсу: мистецтво — не просто естетика, а форма пам’яті, спротиву й надії.
НАОМА залишається тією інституцією, де формуються не лише професійні художники, а й громадяни, здатні відчувати тонко, мислити глибоко й творити відповідально. Кожен пленер, кожен етюд, написаний студентом академії на відкритому повітрі, — це не лише навчальна робота, а акт приналежності до великої традиції.
НАОМА продовжує розвиватися, зберігаючи пульс українського мистецтва — життєдайний, енергійний і сповнений натхнення.
Джерела:
Авраменко О. \«Седнів-88\»: поки мистецтвознавці перечаються… / Олеся Авраменко. // Ранок. – 1988. – №12.
Вишеславский Г. Седнев – 1988, 1989 / Глеб Вышеславский // Галерея: журнал. – №3/4. – 2006 р. – с. 17-19
Журавель О. Простір толерантності чи монополія модернізму? / Олексій Журавель. // Культура і життя. – 1988. – №35.
Комарова І. \«Седнів-88\»: творче обличчя / Ірина Комарова. // Образотворче мистецтво. – 1988. – №6. – с. 8-10
Петрова О. Світ на трьох китах (Седнів-89) // Петрова О. Мистецтвознавчі рефлексії. —К. — 2004 рік.
Сільваші Т. Седнівське покоління / Т.В. Сільваші, А. Чебикін, О. Соловйов. // Аура. – 2008. – №2. – С. 36–43.
Соловйов, Олександр. Простір — толерантності / Олександр Соловйов // Культура і життя. — 1988. — № 33. — С. 5.
Соловйов А., Ложкина А. Точка Нуль. Новейшая история украинского искусства. Новая волна. Ч.1. 1987-1989 / Александр Соловьев, Алиса Ложкина // Спецпроект журнала ТОП10 – Режим доступу до ресурсу: http://spoononthemoon.blogspot.com/…/point-zero_8527.html
Чурсин, Олександр. Дом творчества «Седнев» и украинский пленэр 1960–1970-х годов / Александр Викторович Чурсин // Современная наука: тенденции развития. Материалы V Междунар. науч.-практ. конф. 23 липня 2013 р. — Краснодар: Науково-видавничий центр «Апріорі», 2013. — С. 27–29.
