Київ в умовах війни починає день повітряною тривогою з роботою доблесної української ППО, а закінчує різноманітними мистецькими імпрезами, доводячи істину, висловлену Гіппократом: «Ars longa, vita brevis» – «Життя коротке, мистецтво – вічне». Як і Іван Франко, що розвинув цей скорочений вислів, наведений Луцієм Аннеєм Сенекою в діалозі «De brevitate vitae», до поетичних рядків: «Життя коротке, та безмежна штука і незглибиме творче ремесло» (Іван Франко «Semper tiro»), кияни демонструють власну інтерпретацію мистецтва як зброї в доповненні ще одного радикального латинського гасла: «Aut agree aut mori» – «Або діяти, або померти». Оскаженіння, з яким московити системно, послідовно винищують маркери української культури на наших теренах, мистецькі здобутки нашого народу, не залишають нам іншого способу дії.
Отже, 8 грудня 2023 року закарбувався в столичній хроніці не лише черговою ракетною атакою, але й організованою експозицією екслібрисів сучасних художників із України, Чехії і ФРН – «Виставкою екслібрисів до Різдва». Відкриття виставки відбулося в загальному читальному залі № 1 Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого (вул. Грушевського Михайла, 1) у присутності більшості з дванадцяти художників, чиї роботи були представлені: Руслана Агірби, Костянтина Калиновича, Олексія Федоренка, Фелікса Черноша, Віктора Кононенка, Юлії Каменецької, Марини Купкіної, Олени Хмель, Сергія Кирницького, Бориса Романова, Ірини Колядіної, Елеонори Гершанович.
Ініціатором і співорганізатором цього ексклюзивного мистецького заходу виступив Петро Нестеренко, голова Українського Екслібрис-клубу, кандидат мистецтвознавства, член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член-кореспондент Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу, доцент, завідувач кафедри дизайну інституту комп’ютерних технологій і дизайну Міжрегіональної академії управління персоналом. Петро Володимирович є досвідченим івентором і найфаховішим екслібрисистом, організувавши більше двадцяти виставок екслібриса в Україні, Англії, Німеччині, Данії, написавши фундаментальну працю «Історія українського екслібриса».
Невипадковим помічницею в організації виставки стала художниця, випускниця НАОМА, докторка філософії Юлія Каменецька, доцентка кафедри дизайну ІКТІД МАУП, яка захистила дисертацію «Український екслібрис кінця 1980-х – 2010-х: традиції, трансформація, новітні здобутки».
Слід відзначити і велику підготовчу роботу, здійснену працівниками Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого, яка не тільки надала приміщення для експозиції, але й організувала книжковий супровід, без якого ця науково-мистецька подія не була б настільки інформативною. Ведучій заходу Тетяні Скирді, головній бібліотекарці відділу обслуговування користувачів згаданої бібліотеки, у пошуку книжок допомагали колеги: завідувачка відділу рідкісних і цінних книг Олена Лазарєва і завідувачка відділу зберігання документних ресурсів Оксана Шолох.
Основну частину слухачів, перших глядачів, склало київське студентство з МАУП, КНУБА, КДАДПМД. На цьому урочистому відкритті, яке стало заразом і лекцією, побували представники бібліотеки НАОМА.
Ядром виставки стали дев’ять стендів експозиції, розташованих вряд, а змістовним підсиленням – тимчасовий стенд з кільканадцятьма виданнями, взятими з фондів бібліотеки. Ці книжки, переважно старовинні, продемонстровані за допомогою слайд-презентації, допомогли присутнім здійснити екскурс в історію екслібриса. Коментували побачене на екрані як ведуча заходу Тетяна Скирда, так і Петро Нестеренко, що повідомляв важливі деталі щодо кожної книжки і розташованого на ній екслібриса.
Отак, перші відвідувачі побачили і почули історію екслібриса, відбитого на титульному аркуші видання «Жизнь Наполеона Бонапарта», книжки з характерним книжковим знаком зі збірні української письменниці та літературознавиці Олександри Копач. Були згадані видатні діячі української культури: Степан Сірополко, книгознавець, бібліотекознавець і бібліограф, чию книгозбірню значив екслібрис, виготовлений книжковим ілюстратором, графіком, портретистом Юрієм Вовком; літературознавець, письменник, перекладач, фундатор Українського Народного Університету і Академії Мистецтв, колекціонер екслібрисів Іван Стешенко, перший міністр освіти УНР, вбитий більшовиками уже в 1918 році; митрополит Андрей Шептицький, палкий шанувальник книги, чия книгозбірня була офірована бібліотеці створеної ним Богословської академії, що 1995 року відтворилася як університетська бібліотека УКУ.
Прозвучала маловідома інформація з наочними прикладами щодо Книгозбірні Студіону святого Іоанна Хрестителя у Львові, однієї з найбільших українських наукових спеціалізованих бібліотек Галичини першої половини ХХ століття, яку так само організував Андрей Шептицький, виступивши як основний меценат. Сам фундатор називав цю бібліотеку «візантійською», підкреслюючи її основну задачу – збирання та зберігання наукових досліджень про культуру, історію і духовність східних християн. Так, Студіон, функціонуючи впродовж 1909-1940 років, укомплектував книжкове зібрання, цінне не лише з огляду на широкий тематичний діапазон (від богослов’я та церковної історії до мистецтва і мовознавства), не тільки через розмаїту типолого-видову структуру (монографії, довідково-бібліографічна література, періодичні видання), але й з погляду книгознавства.
До бібліотечних знаків (провенієнцій) «візантійської» книгозбірні належали: кілька бібліотечних штампів різної форми з написом «Книгозбірня «Студіону» у Львові»; Книгозбірня «Студіон» у Львові; друкована наліпка з назвою установи; також дві печатки, для яких першовзором став екслібрис роботи Модеста Сосенка. Цей митець (1875-1920), за твердженням Івана Крип’якевича, з-поміж львівських художників початку ХХ століття виконав перший художній екслібрис. Екслібрис Модеста Сосенка для «Студіону» являв собою портрет святого Івана Хрестителя та напис в обідку церковнослов’янською мовою на тлі дерев’яного зрізу. Отже, на першій печатці «Студіону» був напис: «Книгозбірня «Студіону» св. Йоана Хрестителя у Львові, а на другій: «Книгозбірня Студіону святого Іоанна КР[естителя] у Львові».
Ці подробиці Петро Нестеренко повідомив ще й для того, щоб уявнити різницю між штампованим екслібрисом і екслібрисом мальованим, друкованим, наклеєним у книжці. Тобто, перший, залежачи від сили відтиску, глибини рельєфу зображення, не має виразних можливостей та здатності зберігатися тривало, тому для книголюба, якому залежить на власному зібранні книжок, кращим вибором є другий варіант.
Особливу увагу Петро Нестеренко приділив колекції українського політика Степана Давимуки, в повному обсязі представленій як найповніший реєстр українських екслібрисів у тритомному виданні, укладеному Ларисою Купчинською, «Український книжковий знак ХІХ-ХХ століття: каталог колекції Степана Давимуки».
Представлена у виставковій підбірці книжка українського фольклориста, філолога, члена Спілки художників СРСР Юрія Ступака «Український екслібрис», видана в 1973 році, стала спонукою для розповіді про епізод із життя художника Василя Вечерського (1927-2003). Цього митця, який працював головним художником у Держкомвидаві, звільнили з роботи за створений екслібрис із зображенням церви. У згаданій книжці був надрукований цей екслібрис, і її звідусіль вилучали. З надрукованого тисячного накладу, майже знищеного в типографії за наказом КГБ, зберіглося всього два примірники, один із яких перебуває у фонді Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого.
Про художника Василя Вечерського як про видатного колегу, що був і журналістом, членом товариства «Меморіал», почав говорити Василь Перевальський, український художник-графік, академік НАМУ, шістдесятник, доцент, а закінчив розповідь Петро Нестеренко, звернувши увагу на унікальну книжку Юрія Ступака та її карколомну історію.
Василя Перевальського ведуча заходу Тетяна Скирда представила аудиторії і як активного читача бібліотеки з часів, коли вона ще називалася Парламентською, завсідника мистецьких заходів, які вона проводить. А Петро Нестеренко додав необхідну інформацію щодо творчого портрета митця, підкреслюючи його обізнаність саме в галузі української книжкової та станкової графіки.
Подальший виступ про це і засвідчив, оскільки пан Василь розповів про багатолітню співпрацю з провідними українськими видавництвами як художника-ілюстратора, згадав про діяльність на ниві станкової гравюри і особливий акцент зробив на мистецтві екслібриса, яке він сам наполегливо розвивав. Віддавши належне подвижницькій діяльності художників, що нині популяризують український екслібрис, Петру Нестеренку і Юлії Каменецькій, своїй студентці, Василь Перевальський згадав і колег з 60-х, 70-х, зокрема, видатних майстрів, які створювали екслібриси в умовах тюремної неволі, будучи політв’язнями совіцького режиму.
Так, присутні почули про художника Опанаса Заливаху (1925-2007), що з початку 1960-х разом з багатьма прогресивно думаючими митцями, з якими зблизився, став об’єктом пильної уваги КГБ. Під час п’ятирічного ув’язнення в мордовських таборах суворого режиму, з позбавленням права малювати, Заливаха вдосконалював власне мистецтво екслібриса і технічно, і змістовно, використовуючи клаптики газетного паперу. Причому в графічних мініатюрах, присвячених власникам книгозбірень, художник не вказував відверто їхні імена, щоб не наражати людей на неприємності з боку «служби стеження».
Василь Перевальський згадав і про власний досвід спілкування зі співробітниками КГБ, які ставили питання щодо обставин потрапляння його робіт на Захід. Приводом для цих претензій стало друкування в 1972 році американським видавництвом Святої Софії солідного видання «Книжковий знак шестидесятників». Книжка, видана з нагоди тридцятиліття єпископського служіння українському народові (1942-1972) митрополита Української Автокефальної Православної Церкви Мстислава Скрипника, містила інформацію і про «молодого художника-шістдесятника Василя Перевальського», і про київських художників, чиї екслібриси надійшли до колекції Скрипника зусиллями Перевальського.
І організатори «Виставки екслібрисів до Різдва» мали ще багато інформації для повідомлення, і численна аудиторія в залі була налаштована на слухання, але обставини воєнного часу, нагадавши про себе, змусили завершувати зустріч. Хоча про війну не забути, навіть відволікаючись на споглядання мистецьких творів: початком імпрези стали слова вдячності воїнам ЗСУ, які своїм подвигом дають можливість Україні, українській культурі розвиватися, та хвилина мовчання в пам’ять загиблих українських вояків.
Але у перших відвідувачів залишається можливість повернутися до експозиції робіт дванадцяти художників, щоб у спокійному темпі вдивитися в деталі кожного екслібриса, охопити розмаїття технік виконання, порівняти сюжети. Тим легше це буде зробити, почувши на відкритті виставки вступне слово Петра Нестеренка, який не оминув увагою жодного з митців, надаючи основні відомості про їхню творчість, деталі щодо художньої манери.
Отже, оглянувши спершу роботи на всіх дев’яти стендах, глядачі доповнили побачене відомостями про суто графічні роботи, техніку комп’ютерної графіки Юлії Каменецької, дізналися про художницю з Дніпра Елеонору Гершанович, яка, мешкаючи в Нюрнберзі, не забуває Україну. Петро Нестеренко виділив «кавказьку манеру», притаманну офортисту Руслану Агірбі, а також його залюбленість у міфологічних і сюрреалістичних сюжетах. Було відзначено майстерність у зображенні людського тіла, яку демонструють екслібриси Сергія Кирницького з Вінниці. Також Петро Нестеренко прокоментував роботи Ірини Колядіної з Дніпра: вони часто присвячуються улюбленим митцям, що підтверджують представлені екслібриси з портретами Василя Стефаника, Еміля Кустуріци. Була приділена увага творчості колекціонера із Праги, доктора філософії Фелікса Черноша, яка вирізняється особливим інтересом до Зигмунда Фрейда, народженого в Чехії.
По-особливому відзначив Петро Нестеренко присутнього в залі Костянтина Калиновича, українського художника-графіка, майстра екслібриса, означивши його творчість як «мистецтво елітної графіки». Глядачі мали змогу побачити, крім екслібрисів митця на одному зі стендів, його висвітлену на екрані роботу, що є римейком картини Пітера Брейгеля Старшого «Мисливці на снігу». Ця робота, створена спеціально для нинішньої різдвяної імпрези, демонструє і важливу грань творчості митця, який вступає в своєрідний мистецький діалог із творцями Пізнього Середньовіччя та Північного Відродження.
Підсумовуючи яскраві враження, отримані завдяки організаторам імпрези і художникам, чиї роботи були представлені, зазначаємо, що безпосереднє оглядання ексклюзивних робіт експозиції є найкращою формою подяки людям, які в умовах воєнного часу опікуються українським мистецтвом. Тому закликаємо відвідати «Виставку екслібрисів до Різдва», що триватиме в приміщенні Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого до 25 грудня 2023 року.
Також заохочуємо до знайомства з темою екслібриса через літературу, яку пропонує бібліотека НАОМА.
Список рекомендованої літератури:
- Богдан Сорока. Книжкові знаки. — Львів, 2006. — 104 с.
- Виставка картин Панаса Заливахи: каталог виставки / Упорядник Мельник В. — Київ, 1997. — 11 с.
- Виставка українських та чеських екслібрисистів «Tandem». — К.: Центр сучасного мистецтва «Білий Світ»; Український екслібрис-клуб; Чеське товариство колекціонерів та шанувальників екслібриса, 2019. — 36 с.
- Всеукраїнська виставка екслібриса «Українська Академія Мистецтва. 100» — К: Український екслібрис-клуб; Культурно-освітній центр «Свічадо», 2017. — 18 с.
- Всеукраїнська художня виставка «Міста і культура України в екслібрисі і малій графіці». К.: Український екслібрис-клуб; Асоціація міст України; Київська організація Національної спілки художників України; Швейцарська культурна фундація PRO HELVETIA, 2001. — 84 с.
- Горинь Б. Опанас Заливаха: Вибір шляху. — К: Секретаріат Української Республіканської партії, 1995. — 24 с.
- Екслібриси Володимиру Бульбі / Упорядник Василь Хворост. — Дніпропетровськ: Південна Пальміра, 1992. — 32 с.
- Екслібриси Жанни Воробйової. — Дніпропетровськ: Дніпропетровська обласна організація товариства книголюбів УРСР; Дніпропетровський обласний клуб екслібриса і графіки, 1988. — 30 с.
- Екслібриси Петра Прокопова. — Суми: Міська організація товариства любителів книги УРСР. Секція екслібриса та графіки, 1963. — 36 с.
- Екслібриси. Роботи студентів НАОМА. — К.: Київський художній інститут, 1966. — 105 с.
- Екслібриси українських художників / Упорядник В’юник А. — К.: Мистецтво, 1977. — 247 с.
- Жінка в екслібрисі. Woman in ex-libris: Перша міжнародна виставка. — К: Видавничий дім «Соборна Україна»; Український екслібрис-клуб, 1994. — 95 с.
- Зельська-Даревич Д. Сто екслібрісів Мирона Левицького. — Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Канада, 1987. — 157 с.
- Книжка Петра Нестеренка. — К: УЕК, 2001. — 56 с.
- Книжковий знак Наукової бібліотеки / Упорядники Казакова Н.В., Ярошенко Т.О. — К.: Видавничий дім «КМ Академії», 2002. — 84 с.
- Книжкові знаки Георгія Малакова / Упорядник Малаков Д.В. — К.: Кий, 1998. — 101 с.
- Книжкові знаки киян / Упорядники: Грузов М.А., Кончаковський А.П. — К.: Кий, 2000. — 115 с.
- Книжкові знаки Ніла Хасевича / Передмова Лєшнера Т. — Варшава: Український мистецький гурток «Спокій», 1939. — 31 с.
- Купчинська Л. Сніцарчук Л. Український книжковий знак ХІХ-ХХ століть: комплект із 3-х томів. — К.: Апріорі, 2017. — 672 с.
- Львівський книжковий знак. Exlibris. Екслібрис: Проспект виставки. — Львів: Спілка художників України, Львівська організація; Львівська бібліотека Академії наук; Львівське обласне управління по пресі, 1989 .— 88 с.
- Микола Стратілат. Екслібрис. К: КП «Дім,сад, город», 2005. — 215 с.
- Міжнародний конкурс книжкового знаку «Релігій багато — Бог один» — К: Видавничий дім “Соборна Україна”; Міжнародний благодійний фонд “Благодіяння”, 1994. — 144 с.
- Міжреспубліканська виставка екслібриса «У вінок Кобзареві», присвячена 175-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка: Каталог виставки. — Суми: Облполіграфвидав, 1989. — 36 с.
- Нестеренко П.В. Історія українського екслібриса / Наукове видання. — К.: Темпора, 2010. — 325 с.
- Нестеренко П.В. Київ в екслібрисі. — К: ЕММА, 2010. — 85 с.
- Нестеренко П.В. Майстри українського екслібриса. — К: Український екслібрис-клуб, 2018. — 185 с.
- Нестеренко П.В. Шевченкіана в екслібрисі: 1917 — 2017. — К: Видавництво «Криниця»; Видавництво «КВІЦ», 2019. — 304 с.
- Олена Сахнівська. Книжкові знаки / Редакція і передмова Ковжуна Павла. — Львів.: Асоціація незалежних українських мистців, 1934. — 75 с.
- Опанас Заливаха. Альбом / Упорядник Мисюга Б. — К: Смолоскип, 2003. — 160 с.
- Радянський книжковий знак. Exlibris: Каталог виставки (1918 — 1964). — К.: Мистецтво; Спілка художників Української РСР, 1965. — 72 с.
- Республіканська виставка «Письменники і герої літературних творів в екслібрисі» / Упорядник Нестеренко П.В. — К.: Добровільне товариство любителів книги Української РСР, 1990. — 64 с.
- Республіканська виставка українського екслібриса / Упорядники: Бекетов Л.Г., В’юник А.О. , Онищенко В.А.— К.: Добровільне товариство любителів книги Української РСР, 1988. — 58 с.
- Стельмащук Г. Еклібриси родини Опанащуків. — Львів.: Львівська національна академія мистецтв. Кафедра історії і теорії мистецтва, 2006. — 74 с.
- Сто книжкових знаків Григорія Кореня: Каталог виставки. — К.: Київська книжкова друкарня наукової книги, 1992. — 108 с.
- Український екслібрис. К.: Мистецтво, 1964. — 34 с.
- Український книжковий знак. Exlibris. 1965 — 1967 / Упорядник В’юник А.О. — К.: Мистецтво; Спілка художників Української РСР, 1971. — 115 с.
З повагою, бібліотека НАОМА
та завідувачка відділу обслуговування та книгозбереження
Галина Рафальська
){kind=link}