Світ Пимоненкових полотен – це застигла у часі українська стихія, відтворена з урівноваженістю художника-реаліста, заряджена романтичною жагою мрійника поставити фарби на службу власному внутрішньому образу. В результаті ми бачимо ідеальне українське село з гарними, сильними, вільними людьми, що існують ніби поза часом, відчужуючись від будь-якого суспільно-політичного устрою. Життєвий простір персонажів змайстрованого пензлем Пимоненка українського фентезі – ліричний пейзаж, дарований неторканою колоніальним урбанізмом природи, і збережена до деталей правічна атмосфера українського обійстя.
Звертаючись до побутового жанру, Пимоненко створив у живописі розмаїтий український світ, не вдаючись до бездумного копіювання, ремісничого перемальовування побачених життєвих сцен, за що передвижників критикували поціновувачі новітніх малярських віянь другої половини ХІХ століття. Живопис Пимоненка одухотворений, але і позбавлений надуманості, епічної узагальненості, до якої дедалі частіше вдавалися його сучасники, українські модерністи, що починали працювати в руслі ар-нуво і віденської сецесії.
Рустикальні сюжети, як і краєвиди Наддніпрянщини, зафіксовані в промовистих назвах «Українська ніч. Побачення», «Сінокіс», «Весілля в Київській губернії», «На городі», «Дівчина з телям», «Гуси, додому», «З ярмарку», «Жнива», «У корчмі», «Ярмарок в Україні», «Пастушок», «Продаж гусей», «Сільський колодязь», «Корова на луці», «Воли», «Гарбузи» – не плід праці екзальтованого містянина, що, вибираючись вряди-годи до села, бачив свіжим оком яскравість і самобутність інакшого трибу життя. Село на картинах Пимоненка – результат його досвіду як уважного спостерігача, котрий вивчив довколишню місцевість зсередини, знаючи, що відбувається і поза нею, на відстані вісімнадцяти верст в Києві або за тисячі верст в європейських столицях. Малярська спадщина демонструє інтерес художника і до міських сюжетів: «Київський вокзал», «Проводи на війну», «Зустріч з земляком», і його високий рівень портретного живопису: «Портрет Олександра Миколайовича Терещенка», «Портрет сина Миколи», «Портрет дочки Ольги» та інші.
Плацдарм для вивчення українських традицій та їх творчого осмислення Микола Пимоненко знайшов ще в дитинстві у розташованому поблизу Боярки селі Малютянка, куди його батько, Корнилій Данилович, іконописець, брав з собою, виконуючи живописні замовлення у церквах Київщини. З десятирічного віку майбутній художник як батьків підмайстер брав участь у розписі храмів у Боярці, Мотовилівці, Макієвці. Через рік, оселившись у місцевій хатині баби Горпини, батько і син Пимоненки розписали малютянську каплицю. Після повернення з Петербурга по двох роках незавершеного через хворобу навчання в Академії, Пимоненко оселився в тій самій знайомій з дитинства хаті, та, облаштувавши власну майстерню, впродовж двадцяти років проводив літо в селі, доповнюючи сторінками українського побуту і пейзажної лірики свій малярський доробок.
Ранній художній досвід, пов’язаний із селом і сакральним мистецтвом, формуючи творчий світогляд й національний менталітет митця, визначив його вишукану жанрово-стильову специфіку та яскраву сюжетність на роки вперед. Не даремно в Пимоненковій «селянській» темі з’являється підтема церковних свят: «Вихід з церкви у Страсний четвер», «Великодня утреня», «Заутреня». Не випадково згодом художник звертається до розпису церков, розвиваючи іконописні навички, перейняті в юності від батька та в іконописній майстерні Іванова.
Тож у складі викладачів і учнів Київської рисувальної школи брав участь у реставрації та розписі Кирилівської церкви, в оформлені Володимирського собору. Будучи вже зрілим художником, на запрошення Миколи Терещенка працював над розписом Трьох-Анастасіївської церкви у Глухові. В тридцятип’ятирічному віці отримав орден Святої Анни «на подяку за відмінні труди по внутрішньому оздобленню та прикрашенню Київського храму Св. Володимира живописом…». Пензлю Пимоненка належать образи Святої Анни і Миколи Мирлікійського та окремі образи на фронтоні собору.
Художній вишкіл, відбутий юним Пимоненком у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, згодом у Петербурзькій академії, виявився майстерною огранкою діаманта-таланту з відсіканням стильової зайвини задля найяснішого творчого блиску. І сяйво художніх творів самобутнього українського митця побачили не лише співвітчизники-українці і росіяни, що захоплювалися прогресивним живописом передвижників, але й європейці, які віддали належне майстерності українського художника завдяки його картинам, експонованим у Парижі і Мюнхені. Так, після виставки в Мюнхені в Glaspalast для мюнхенського музею Neue Pinakoteke була придбана робота Пимоненка «Страсний четвер». Після експозиції в паризькому Салоні Товариства французьких художників Лувр придбав Пиманенкову картину «Гопак».
Кияни і гості міста мають змогу ознайомитися наживо з творчістю Пимоненка, відвідавши НХМУ, в якому зберігається чимале зібрання творів художника, або завітавши до філії Боярського краєзнавчого музею в Малютянці, до Музею Миколи Пимоненка, де частину експозиції становлять його твори, подаровані нащадками художника.
Найякісніша репродукція не спроможна замінити картину та створити умови безпосереднього контакту з художнім твором і його автором, розкриваючи, як на долоні, його техніку, настрій, задум. Але тематичне зібрання репродукцій із коментарями в альбомі дає змогу охопити поглядом життєвий шлях, відстежити творчу еволюцію, порівняти твори різних періодів. І таке інформування стає допоміжним перед вивченням картин художника у виставковій залі.
Виданий у 2022 році силами НХМУ та Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ альбом Миколи Пимоненка, крім того, може бути використаний як підручний посібник для навчання на будь-якому рівні мистецтвознавчих студій. Початківці тут знайдуть п’ятдесят п’ять сторінок змістовного викладу життєвої та творчої біографії художника, здійсненого завідувачкою відділу мистецтва ХІХ – поч. ХХ ст. НХМУ Ольгою Жбанковою, яка разом із Юрієм Петровим виступила упорядницею альбому. Для більш обізнаних поціновувачів творчості Пимоненка стане в пригоді систематизований каталог, доповнений ілюстративними посиланнями. Будь-хто, взявши до рук цей важкий, облаштований яскравою суперобкладинкою фоліант (28-32 см), не залишиться байдужим і перегорне весь альбом від дошки до дошки. Бездоганний друк репродукцій та приємний на дотик папір зробить цей процес входження у світ Пимоненкових творів, мандрівки сторінками-роками його життя від а до я справжньою естетичною пригодою.
Поет, літературознавець і есеїст Костянтин Москалець у нещодавньому своєму роздумі «Ніч відкритих дверей» бідкався, що музей як мистецька установа вилучає у картини, позбавленої належного антуражу, необхідний для її розуміння буттєвий контекст, властиву їй атмосферу. Цей альбом прислужиться саме таким шукачам сенсу, цілісності художнього явища, глибин і взаємозв’язків мистецьких феноменів, оскільки забезпечує читача-глядача всім переліченим.
Бібліотека НАОМА висловлює подяку і повагу авторам даного альбому, дирекції Національного художнього музею України, які виступили дарувальниками. В результаті безцінне з мистецького погляду, національно орієнтоване видання потрапило до книгосховища НАОМА якраз впору. Чинячи спротив росіянам, які прагнуть пограбувати, знищити Україну в усіх аспектах, пам’ятаємо всіх своїх митців.
УДК 7.012.891.001
П 32
Микола Пимоненко: Альбом / Упорядники: Ольга Жбанкова, Юрій Петрів.
Київ-Львів: Національний художній музей України, Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 2022.
318 с.: іл.
З повагою, бібліотека НАОМА.
