Розстріляне відродження – це трагічна сторінка в історії української культури, що охоплює 1920-1930-ті роки – період культурного розквіту, який був брутально перерваний, а його творці були жорстоко репресовані сталінським режимом. Ця назва стала символом незламності українського духу та нагадуванням про ціну, яку заплатила українська культура за прагнення до свободи та самовираження. Трагічна доля спіткала таких видатних діячів, як Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайло Бойчук та багатьох інших.
Михайло Львович Бойчук народився 30 жовтня 1882 року в селі Романівка на Тернопільщині. Він став одним із ключових діячів у розвитку монументального мистецтва України XX століття та зробив значний внесок у формування національної мистецької школи. Визначний український художник-монументаліст, живописець, педагог та засновник мистецької течії “бойчукізм”.
У 1898 році Бойчук прибув до Львова, де почав вивчати живопис під керівництвом Панькевича(1863-1933, псевдонім – Простен Добромислов) – відомого українського митця, зосереджуючись на іконописі та книжковій мініатюрі.
У 1899 році, за фінансової підтримки Наукового товариства імені Тараса Шевченка, а згодом і митрополита Андрея Шептицького, Бойчук розпочав свою європейську мистецьку освіту. Він опановував малярство у Відні (Академія образотворчих мистецтв (Австрія) https://www.akbild.ac.at/de), Кракові (Краківська академія образотворчих мистецтв імені Яна Матейка https://www.asp.krakow.pl/, Краков), Мюнхені (Мюнхенська академія образотворчих мистецтв https://www.adbk.de/de/).
У 1908 році Михайло Бойчук вирушив до Парижу. Тут він познайомився з легендарними митцями Пабло Пікассо та Дієго Ріверою, чиї ідеї та творчість, безсумнівно, вплинули на його мистецьке бачення.
У вирі паризького життя навколо Бойчука сформувалася група однодумців, яка згодом стала ядром школи “бойчукістів”.
1910 рік ознаменувався поверненням Бойчука до Львова й роботою в Національному музеї над реставрацією ікон та виконанням замовлення з розпису церков. Мирне життя перервала Перша світова війна. У 1914 році, коли російська армія окупувала Галичину, Бойчука як підданого Австро-Угорщини вислали до Арзамаса.
1917 рік відкрив нову сторінку в житті Михайла Бойчука. Він взявся за масштабний проект – реставрацію фресок Софійського собору в Києві, роблячи свій внесок у збереження національної спадщини. В цьому ж році він став одним із засновників та професором Української державної академії мистецтв та одним із засновників НАОМА.
У 1924 році – він став професором Київського художнього інституту та викладав монументальне мистецтво. На цій посаді митець мав можливість формувати нове покоління українських художників, передаючи їм не лише технічні навички, але й своє бачення мистецтва та його ролі в суспільстві. Деякі унікальні фрескові розписи збереглись в нашій академії і до сьогодні.
25 листопада 1936 року Михайло Бойчук був заарештований органами НКВС. Йому висунули звинувачення в “буржуазному націоналізмі” та 13 липня 1937 року розстріляли в Києві.
Його творчість просякнута прагненням відродити мистецьку традицію на основі візантійського фрескового живопису та традиціях Давньої Русі. Він ілюстрував книги, провадив реставраційні роботи у Львові, в усипальниці родини Розумовських і давнього іконостасу в їхній церкві у Лемешах (на Чернігівщині), відновлював фрески Успенського собору в Чернігові, створював нові фрескові ансамблі. Працював над художнім оформленням вистав Леся Курбаса. Спільно з учнями Михайло Бойчук створив понад 20 монументальних розписів: Луцькі казарми в Києві (1919), Селянський санаторій під Одесою (1928), Червонозаводський театр у Харкові (1933—35) та ін.
Він заохочував своїх послідовників бути відкритими до нових ідей та впливів, але при цьому зберігати власне бачення та прагнути до постійного вдосконалення: «Не бійтеся втратити свою індивідуальність. Хто краще працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє».
______________
- Виставка «Бойчукізм. Проект «великого стилю» – https://artarsenal.in.ua/vystavky/fotogalereyi/fotogalereya-bojchukizm/
- Клименко, В. (Упоряд.). (2018). Бойчукізм. Проект «великого стилю» = Boichukism. Projekt of the Grandiose art style. ДП «НК ММК «Мистецький арсенал».
Посилання на книгу:
https://issuu.com/mystetskyiarsenal/docs/boichukism_catalog_mystetskyi_arsenal_2018
- Кравченко, Я. (2010). Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. Майстерня книги.
- Ложкіна, А. (2019). Перманентна революція: Мистецтво України ХХ – початку ХХІ ст. (С. Ушкалов, Пер.). ArtHuss.
- Соколюк, Л. (2014). Михайло Бойчук та його школа. Видавець Савчук О.О.
