9 грудня світова спільнота відзначає Міжнародний день пам’яті жертв злочину геноциду — дату, покликану нагадати про мільйони знищених життів та про відповідальність людства не допустити повторення подібних трагедій.
Саме цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього — перший міжнародний документ, який визначив геноцид як злочин, що не має строку давності. Це рішення стало цивілізаційною відповіддю на досвід Другої світової війни та глобальною обітницею: «Ніколи знову».
Україна — нація, що неодноразово переживала геноцидні практики:
• Голодомор 1932–1933 років — штучний голод, організований комуністичним режимом, що забрав життя мільйонів українців.
• Голокост — масове винищення євреїв на окупованих нацистами українських землях.
• Геноцид ромів у період німецької окупації.
• Депортація кримськотатарського народу 1944 року — насильницьке вигнання цілого народу зі своєї землі.
Сьогодні Україна знову стикається з політикою знищення. Буча, Ірпінь, Маріуполь — ці топоніми стали символами російських воєнних злочинів. 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії російської федерації геноцидом українського народу.
Для Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури ця тема має особливий сенс. У часи сталінського терору Академія втратила десятки викладачів і випускників. Розстріляне Відродження забрало життя Михайла Бойчука, Софії Налепинської-Бойчук, Івана Падалки, Василя Седляра та багатьох інших, чиї імена увійшли в історію світового мистецтва.
Мистецтво — це форма пам’яті, що фіксує правду там, де мовлення зупиняється, увічнює жертв і проговорює досвід, який неможливо забути.
Вічна пам’ять усім жертвам геноцидів!
Переглядів: 2
