Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури — вищий мистецький навчальний заклад, у стінах якого покоління митців і педагогів підтримують живий ланцюг передачі знань та професійної майстерності. Серед тих, хто присвятив цій благородній справі понад пів століття свого життя, особливе місце посідає Валентина Виродова-Готьє.
Валентина Гаврилівна Виродова-Готьє народилася 4 жовтня 1934 року в Києві. У 1959 році мисткиня закінчила Київський державний художній інститут (нині НАОМА) за спеціальністю «живопис». Її наставниками стали видатні майстри української живописної школи: Олексій Олексійович Шовкуненко (у майстерні якого вона навчалася), а також Володимир Пузирьков, Карпо Трохименко, Олександр Сиротенко, Іван Іванов. Ці імена — золотий фонд української образотворчості, і саме від них молода художниця перейняла високу професійну культуру та відданість реалістичним традиціям.
Відразу після закінчення інституту, з 1959 року, Валентина Виродова-Готьє розпочала викладацьку діяльність у рідному навчальному закладі і не залишала її понад півстоліття. Її професійний шлях в Академії став прикладом невпинного зростання:
1959–1969 — асистент, згодом старший викладач кафедри живопису
1969–1985— доцент кафедри живопису
З 1985 — професор кафедри живопису та композиції НАОМА.
Понад 50 років творчого життя художниця присвятила педагогічній роботі, передаючи свої знання і вміння не одному поколінню художників-живописців. Сотні студентів пройшли через її майстерню, багато хто з них сьогодні визнані митці, які продовжують традиції української живописної школи.
Творчий і педагогічний шлях Валентини Виродової-Готьє яскраво ілюструє безперервність мистецької традиції в стінах НАОМА. Серед колег Виродової-Готьє по кафедрі в різні роки були такі визначні майстри, як Карпо Трохименко, Георгій Світлицький, Михайло Лисенко — педагоги, які формували обличчя української живописної школи в другій половині ХХ століття.
Особливе місце в творчості Виродової-Готьє посідають образи жінок і дітей — ніжні, сповнені внутрішнього світла й теплоти. У її портретах видатних діячів культури відчувається глибоке проникнення в характер портретованого, тонке відчуття епохи та індивідуальності моделі.
Талант художниці здобув широке визнання як в Україні, так і за її межами. З перших років творчої діяльності її картини експонувалися на всесоюзних виставках (з 1959 року), республіканських (з 1960 року) та зарубіжних (з 1962 року).
Особливою честю для молодої художниці стала участь у Венеційській бієнале 1962 року — одному з найпрестижніших мистецьких форумів світу.
Згодом твори Валентини Виродової-Готьє представляли українське мистецтво на виставках в Італії (1973), Німеччині (1975), Бельгії (1976), Іспанії (1981), Чехословаччині (1982). Персональні виставки художниці відбулися в Києві у 1984, 1999 та 2006 роках, кожна з яких ставала помітною подією в мистецькому житті столиці. Також, в грудні 2024 року на кафедрі живопису і композиції НАОМА тривала ретроспективна виставка «Валентина Виродова-Готьє та учні».
Сьогодні роботи Валентини Виродової-Готьє зберігаються в музеях України та в зарубіжних зібраннях Австралії, Бельгії, Великої Британії, Італії, Німеччини, Росії, США, Франції — географія, що свідчить про справжнє світове визнання таланту мисткині.
За багаторічну творчу та педагогічну діяльність Валентина Гаврилівна Виродова-Готьє удостоєна численних відзнак. У 1989 році їй присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». У 2009 році художницю обрано членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України — визнання її вагомого внеску в розвиток українського образотворчого мистецтва.
Серед інших нагород — Золота медаль Академії мистецтв України, медалі «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1982) та «Ветеран праці» (1988). У 2001 році Валентина Виродова-Готьє стала лауреатом мистецької премії «Київ» імені Сергія Шишка — і в цьому є особлива символіка, адже свого часу художниця створила портрет цього видатного майстра (1985), віддавши данину поваги колезі по мистецькому цеху.
Життєвий і творчий шлях Валентини Виродової-Готьє яскраво демонструє унікальну місію Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури як хранительки й розбудовниці української художньої традиції.
