Перейти до вмісту

День Конституції України

Щороку червоною датою календаря 28 червня урочисто закріплюємо результат ухвалення Верховною Радою Конституції, основного закону країни, який визначає політичний устрій держави, гарантує кожному громадянину права і свободи, становлячи фундамент правової системи України. Відзначення державного свята Дня Конституції на третьому році повномасштабного вторгнення набуває особливого значення гарантії збереження вільної і незалежної держави, на яку зазіхає російський ворог.

Настільки важлива для українського державотворення подія сталася в 1996 році, лише на п’ятому році набуття Україною Незалежності.

Історичному дню 28 червня 1996 року передували не тільки шість років ретельної підготовки, але й багатовікова конституційна традиція, що слід із пошаною зберігати в пам’яті.

Отже, на початку згадаємо попередників сучасної Конституції України: Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика 1710 року, що була опублікована, але не вступила в дію і визнається істориками однією з перших європейських конституцій Нового часу; Конституція Української Народної Республіки, ухвалена 29 квітня 1918 року; мала Конституція Західної Української Народної Республіки, ухвалена 13 листопада 1918 року; тимчасова Конституція Карпатської України, ухвалена 15 березня 1939 року. Підкреслимо, що Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі конституцією незалежної Української держави.

Окремим пунктом у хронології української конституційної спадщини, погоджуючись із українськими істориками Петром Кралюком і Олександром Алфьоровим, зазначаємо малодосліджену, рідко згадувану в Україні Конституції 3 травня 1791 року Гуго Коллонтая, що є набутком поляків, литовців, білорусів, а також і українців, чиї землі складали третину держави Речі Посполитої. Ухвалена під час скликаного польським королем Станіславом Августом Понятовським Чотирирічного сейму  1778-1784 років, Конституція 3 травня стала результатом юридичної думки і українців, зокрема Гуго Коллонтая, нащадка давньоруського боярського роду та представників старовинних шляхетських родів Станіслава Малаховського і  Ігнація Потоцького. Акт 3 травня 1791 року трактується сучасниками як перша в Європі, друга в світі після американської 1787 року повноцінна кодифікована Конституція.

Гуго Коллонтай – польський просвітник родом із Волині
https://www.radiosvoboda.org/a/24501937.html

Невідома українська конституція. Розповідь українського історика Олександра Алфьорова
https://www.youtube.com/watch?v=SrOgalrxoJM&t=2s

 

Заглиблюючись у давню історію української державності, так само згадуємо про символічний початок українського конституціоналізму, покладений у XІ столітті «Руською правдою» Ярослава Мудрого, яка становить першу кодифікацію прав і законів на теренах Давньої Русі, уподібнюючись законодавчим актам англосаксонських і німецьких держав тогочасної Європи.

Однак історія українського конституціоналізму не вичерпується наведеним переліком законодавчих актів, які поставали протягом віків. Слід згадати також і про Литовські статути, і про гетьманські універсали, видані гетьманами корони Польської, Великого князівства Литовського, Війська Запорозького та Гетьманщини, зокрема Березневі статті, і не настільки віддалену у часі, підготовану в 1939 році конституцію Миколи Сціборського (1898 – 1941).

Українські громадяни зрілого віку стали свідками недалеких історичних подій, обставин ухвалення Верховною Радою Конституції, які вже згадуються у шкільних підручниках. 28 червня 1996 року 315 депутатів Верховної Ради із наявних у залі 393, пропрацювавши цілий день і всю ніч, о 9.20 проголосували за Конституцію.

“Батьком” Конституції вважається Михайло Сирота, народний депутат другого, третього і шостого скликань, кандидат технічних наук, голова Трудової партії України, який і представив з трибуни Верховної Ради всі пропоновані конституційні статті в “конституційну ніч” 1996 року. Пізніше Михайло Сирота згадував цю законодавчу роботу українського парламенту як дуже виснажливу боротьбу, коли здавалося, що успішного результату неможливо досягти через спротив деяких депутатів.

Однак перемога депутатів, що послідовно обстоювали законодавчу базу Незалежної України, була зумовлена і ретельною правничою підготовкою, яка проводилася перед «конституційною ніччю» протягом трьох місяці. Фінальний проект Конституції, над яким спеціально створена комісія працювала по 13 годин на добу, був рекомендований до розгляду Верховною Радою у березні 1996 року. А під час підготовки до другого читання у цей документ були внесені близько 6 тисяч правок.

Міжнародне співтовариство підтримало ухвалення нової Конституції України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.

У 2004 році відбулася конституційна реформа, коли Україна з президентсько-парламентської стала парламентсько-президентською державою. В чинній Конституції України 161 стаття зібрані в 14 розділах, а 15 розділ містить 16 пунктів перехідних положень.

28 червня, День Конституції, є єдиним державним святом, затвердженим у самій Конституції України.

Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Через повномасштабне вторгнення росії український народ по-новому осягнув значення цінностей, закладених у  Конституції. Ворог зажадав відняти в нас те, що ми виборювали століттями: свободу, честь, гідність, життя.

На нашій стороні Правда! «Борітеся – поборите!»

Згадати всю цю важливу інформацію, пов’язану зі святом Конституції України, зокрема допоміг відеоматеріал, основну частину якого ми тут відтворили:

Конституція України. 25 цікавих фактів.
https://www.youtube.com/watch?v=49XjjvraxXI&t=119s

 

Список рекомендованої літератури:

  1. Грушевський М.С. Історія України-Руси : В 11 т., 12 кн. Т. 4 : ХIV – XVI віки – відносини політичні; редкол.: П.С. Сохань, Г.В. Боряк, Л. Винар [та ін.]. — Репр. вид. — Київ : Наукова думка, 1993. — 544 с. — (Пам`ятки історичної думки України).
  2. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Т. 5 : Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях ХIV – XVII віків; редкол.: П.С. Сохань, Г.В. Боряк, Л. Винар [та ін.]. — Репр. вид. — Київ : Наукова думка, 1994. — 704 с. — (Пам`ятки історичної думки України).
  3. Історія України в особах. Козаччина / авт. кол. : В.М. Горобець (кер.), О.І. Гуржій, В.М. Матях [та ін.]. — Київ : Україна, 2013. — 304 с.
  4. Коментар до Конституції України / Ін-т законодавства Верховної Ради України. — Київ, 1996. — 377 с.
  5. Конституція України. — Київ : Просвіта, 1996. — 80 с.
  6. Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України) / відп. ред. С.Б. Чехович. — Київ : Ліра-К, 2005. — 95 с.
  7. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч. посіб. — Київ : Атіка, 2000. — 320 с.
  8. Кравченко В.В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: навч. посіб. — Київ : Атіка, 2002. — 192 с.
  9. Основи конституційного права України: підручник / за ред. В.В. Копейчикова. — Київ : Юрінком, 1997. — 208 с.
  10. Різниченко В.Ф. Пилип Орлик (Гетьман-Емігрант). Його життя й діяльність: з нагоди 175 роковин з часу його смерти. — Репр. відтворення вид. 1918 р. — Київ : МГП “Інформ ОТ сервіс”, 1991. — 48 с.
  11. Тисяча років української суспільно-політичної думки: у 9-ти т. Т. 9 : (1989 – 2001 роки) / редкол.: Т. Гунчак (голова, наук. ред.) [та ін.] ; упорядкув., і передмов. Ю. Шаповала. — Київ : Дніпро, 2001. — 659 с.
  12. Томенко М.В. Історія української Конституції: навч. посіб. / М. В. Томенко ; Микола Томенко. — Київ : Освіта, 2009. — 464 с.
  13. Уривалкін О.М. Гетьмани України та кошові Запорозької Січі. — Київ: Дакор КНТ, 2008. — 395 с.
  14. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії центрально-східної Європи (1663-1713): НАН України; Інститут історії України; НДІ українського козацтва. — Київ : ВД “Києво-Могилянська академія”, 2004. — 288 с.
  15. Шляхтун П.П. Конституційне право: Словник термінів. — Київ : Либідь, 2005. — 566 с. — Бібліогр.: С.566.