GLORIOUS NAMES OF NAFAA: PROFFESOR VASYL ZABASHTA
Історія Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури — це історія людей, які творили українське мистецтво й передавали його з рук у руки. Одним із них був Василь Іванович Забашта.
Василь Іванович Забашта (1918–2016) — професор НАОМА, видатний український живописець, педагог і громадський діяч, народний художник України (1999), удостоєний срібної (2007) та золотої (2008) медалей Академії мистецтв України.
Він народився 18 липня наймолодшим із одинадцяти дітей у селянській родині на Харківщині, серед широких степів та річкових долин, і ця рідна природа назавжди лишилася в його серці головним джерелом натхнення. Потяг до малювання виявився змалку: спершу був художній гурток під керівництвом Володимира Яковенка, потім — літні пленерні студії у Віктора Савіна, де хлопець уперше відчув, як народжується образ під відкритим небом. Мистецьку освіту він здобував довго й непросто, поетапно: Харківське художнє училище (1938–1939), Харківський художній інститут (1945–1947) і, нарешті, Київський художній інститут (1947–1951), який закінчив в історико-батальній майстерні Карпа Трохименка, формуючись під впливом Георгія Меліхова та Віктора Костецького. Між цими сходинками пролягла війна, що на роки відклала мрію про мистецтво. Мобілізований 1939 року, Василь Забашта був радистом, дістав тяжке поранення й близько півтора року відновлювався по шпиталях. А в 1941–1945 роках пройшов увесь фронтовий шлях як командир танкового десанту до Праги. До професійного навчання майстер повернувся вже зрілою, загартованою людиною й здобув диплом художника лише у тридцять три роки. Пережите на війні, любов до рідної землі й глибока внутрішня потреба зберегти історичну пам’ять народу назавжди визначили теми його творчості.
У колекції Художнього музею НАОМА зберігається одна з його ранніх картин — «Гулак-Артемовський» (1952), що походить саме з майстерні історичного живопису Карпа Трохименка.
Уся педагогічна доля Василя Забашти належала нашій Академії — тут він викладав від 1952 року й до останніх років життя, пройшовши повний шлях від молодого асистента до авторитетного професора та наставника кількох поколінь митців. Спершу він керував майстернею побутового живопису (1960–1968), у 1962-му став доцентом, у 1972–1978 роках деканом, а від 1980-го — професор кафедри живопису й композиції.
Забашта був глибоко переконаний: саме пейзаж «пробуджує в людині родовий ген» і виховує любов до рідної землі. Він учив студентів не просто копіювати натуру, а бачити її серцем, відчувати настрій і світло, вкладати в кожен етюд любов до України. Крізь його школу пройшли Ніна Марченко, Тетяна Голембієвська, Олександр Басанець, Василь Гурін, Ігор Мельничук, Прокіп Колісник та багато інших митців, які сьогодні є гордістю українського мистецтва. Свій педагогічний і життєвий досвід він щедро передав і в мемуарах — книзі спогадів «Світ очима художника».
За понад піввіку Василь Забашта створив близько дев’ятисот творів — історичні полотна, портрети, пейзажі, натюрморти. Він був учасником усеукраїнських, всесоюзних і міжнародних виставок від 1949 року; першу персональну виставку показав 1957-го (за враженнями від подорожі до Китаю), а до 80-річчя відкрив експозицію «Учитель і учні» (1999). Серед знакових полотен — «Засновники Києво-Могилянської академії» (1991–2005), «Апостол правди і свободи» (1989), «Борітеся — поборете!» (1996), «Відроджена церква. Седнів» (1995), «Аю-Даг» (1988). Його доробок відзначено званням народного художника України (1999), срібною (2007) та золотою (2008) медалями Академії мистецтв України, а роботи майстра нині зберігаються в музеях України та приватних збірках від США й Канади до Франції, Італії, Кореї та Китаю.
Василь Забашта навчив кілька поколінь бачити світ очима митця й любити Україну через її красу.
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Переглядів: 1
