GLORIFIED NAMES OF NAFAA: PROFESSOR VASYL BORODAY
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури як провідний осередок мистецької освіти й науково-творчої думки України з глибокою пошаною вшановує пам’ять Василя Захаровича Бородая (1917-2010) – видатного майстра української скульптури, академіка, професора та ректора Академії (1966-1973).
Василь Бородай народився 18 серпня 1917 року в Дніпрі у робітничій родині. Батько Захар був листоношею, проте людиною творчою – малював змалечку, а в юності доля звела його зі збирачем старожитностей, видатним ученим-археологом Дмитром Яворницьким. Рід Бородаїв мав козацьке коріння й походив із села Жовніне на Черкащині.
У 1932–1934 роках Василь навчався у школі фабрично-заводського учнівства «Юний металіст» у рідному місті, після закінчення якої працював токарем на верстатобудівному заводі. Саме тут, біля верстата, формувалося його відчуття матеріалу, розуміння форми та об’єму – якості, що згодом визначать його скульптурний почерк. У 1936 році Бородай вступив до Дніпропетровського державного художнього училища, яке закінчив із відзнакою у 1941-му. На час закінчення він уже мав кілька нагород на конкурсах, що давало право продовжити навчання. Та вибухнула Друга світова війна. За 1941 по 1945 роки Василь Захарович Бородай у лавах армії пройшов увесь бойовий шлях війни. Фронтовий досвід глибоко вплинув на світогляд митця – тема війни, пам’яті, материнського очікування та жертовності пройде червоною ниткою через усю його творчість.
Особливе значення мала його діяльність як керівника творчих майстерень скульпторів Академії мистецтв у Києві.
Протягом десятиліть майстер виховав плеяду талановитих майстрів пластики – серед його учнів Валерій Швецов, Анатолій Кущ та багато інших скульпторів, які визначили обличчя української монументалістики кінця XX – початку XXI століття.
У 1965 році в Києві, поблизу Маріїнського палацу, було встановлено паркову скульптуру «Леся Українка» – один із найліричніших творів Василя Бородая.
У 1970 році в Арров-парку поблизу Нью-Йорка урочисто відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку (архітектор Анатолій Ігнащенко). Бронзова постать Кобзаря на гранітному постаменті стала символом української присутності в Америці, місцем паломництва для діаспори. Згодом Василь Захарович Бородай створив ще один пам’ятник Шевченку у польському місті Білий Бір (1991).
Паралельно з монументальною пластикою митець працював у жанрі скульптурного портрета, створивши галерею образів видатних діячів української культури: графіка Василя Касіяна (1973), письменника Петра Панча (1960), композитора Левка Ревуцького та поета Павла Тичини (1963), художниці Тетяни Яблонської (1974).
У 1982 році на Дніпровській набережній Києва встановлено пам’ятний знак «Засновникам Києва» – скульптурну композицію, що швидко стала одним із найвпізнаваніших символів столиці. Три брати Кий, Щек і Хорив стоять на човні, що пливе дніпровськими хвилями, а на кормі їхня сестра Либідь із розкинутими, наче крила, руками, символізуючи незборимість сили, що прокладає шлях у майбутнє.
Кульмінацією творчості Василя Бородая став монумент «Батьківщина-Мати» (1981) – домінанта меморіального комплексу Національного музею історії України у Другій світовій війні. Це один із найбільших монументів Європи: загальна висота 102 метри, вага близько 500 тонн. Первісний проєкт розробив скульптор Євген Вучетич, проте після його смерті у 1974 році роботу очолив Василь Захарович Бородай, суттєво переосмисливши задум попередника.
У 1985 році Василь Захарович Бородай створив один із найпронизливіших своїх творів – меморіальну композицію «А мати жде» в селі Миколаївка Київської області. Психологічний образ жінки-трудівниці, яка чекає з війни сина, став реквіємом за всіма, хто не повернувся додому. У 1990-х роках, після здобуття Україною незалежності, митець звернувся до образів національної історії. У 1991 році встановлено пам’ятник останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петру Калнишевському в селі Пустовійтівка на Сумщині. У майстерні скульптора залишилися скульптури Петра Сагайдачного, Петра Могили, Івана Богуна.
Творчий дух родини Бородаїв продовжили його нащадки. Доньки Василя Захаровича Тетяна та Галина стали художницями, внучка Дарія Одайник продовжила родинну традицію. Онук Василь Бородай, зберігаючи традиції, закладені видатним дідом, обрав шлях скульптора та викладача в НАОМА, а нині боронить кордони України від ворога у лавах ЗСУ.
Василь Захарович Бородай помер 19 квітня 2010 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. НАОМА пишається тим, що Василь Захарович був не лише випускником, а й ректором та багаторічним професором Академії. Монументальні твори митця «Засновники Києва», «Батьківщина-Мати», пам’ятники Лесі Українці та Тарасові Шевченку – стали невід’ємною частиною українського культурного ландшафту, символами незламності, пам’яті та віри в майбутнє.
Telegram: https://t.me/naomaofficial
Переглядів: 0
