Архітекторки-випускниці КДХІ, які відновлювали історичну пам’ять України

З давніх давен і до сьогодення територія сучасної України є ласим шматком для сусідів. Більшу частину свого існування українці змушені обороняти свою землю, домівки, родини. На плечі різних поколінь українських жінок лягли обов’язки забезпечення постійної роботи домогосподарств, підприємств, бізнесу, виховання молодого покоління, збереження історичної пам’яті українського народу. Тому, після Другої світової війни саме архітекторки стали на чолі формування вітчизняної школи реставрації архітектурних пам’яток. Дуже влучно в статті «Реставратор Євгенія Пламеницька» про цей феномен зазначила кандидат архітектури Наталія Логвин: «Реставрація – скорше чоловіча професія. Але сталося так, що при початках повоєнної реставрації в Україні стояли переважно жінки, молоді і вродливі, сповнені творчого завзяття – Маріоніла Говденко, Євгенія Лопушинська, Євгенія Пламеницька, Раїса Бикова, Валентина Шевченко, Валентина Корнєєва, Іраїда Макушенко, Олена Годованюк. Вони починали майже з нуля. Властиво, реставраційна школа на тоді ще не сформувалася. <…> вони створювали українську школу реставрації, обстежуючи, обмірюючи і досліджуючи сотні поруйнованих і занедбаних після війни пам’яток, рушаючи в експедиції за умов екстремальних, без транспорту і готелю, але з романтичною вірою в те, що краса врятує світ.» [12, С. 114]

Професор НАОМА Леонід Прибєга у монографії «Архітектурна спадщина України: пам’яткоохоронний аспект» зазначає архітекторок-реставраторок серед тих хто репрезентував «фаховий рівень архітектурної реставрації в Україні 1960-1970 років» [19, C. 29]. Їх досвід досліджень, натурних обстежень і практика розроблення проектно-реставраційно документації стали цінним джерелом інформації про історичні дані та методику реставрації конкретних пам’яток архітектури. Завдячуючи самовідданій праці архітекторок-реставраторок ми маємо змогу милуватися давньою архітектурою, вивчати історію, пишатися своїм минулим. Нажаль, інформації про М. Говденко, Є. Лопушинську, Є. Пламеницьку, Р. Бикову, В. Шевченко, В. Корнєєву, І. Макушенко, О. Годованюк не дуже багато, тож науковий та дослідницький доробок потребує більш детального і глибокого вивчення. І хоча працівниками Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного розпочато дослідження та висвітлення основних віх життя й діяльності українських архітекторок-реставраторок, ще багато залишається інформації не відкритої для широкого загалу. Ознайомитися з роботою колег з ДНАББ ім. В. Г. Заболотного можна за посиланням: https://dnabb.kyiv.ua/category/proekty-biblioteky/vydatni-osobystosti/

З гордістю хочеться зазначити, що випускницями Київського державного художнього інституту (КДХІ) (нині – Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури) є Раїса Бикова (1953 р.), Олена Годованюк (1957 р.), Валентина Корнєєва (1955 р.), Іраїда Макушенко, Євгенія Пламеницька (1952 р.).

Кандидат архітектури, реставраторка, дослідниця історії та теорії архітектури й архітектурної спадщини України Годованюк Олена Марківна (10.09.1929 – 21.02.2023) у 1951–1957 рр. навчалась на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту.

Початкову освіту у1937-1941рр. майбутня архітекторка отримала в середній школі № 6 м. Києва. З 1944 по 1950 навчалася в Київській художній середній школі ім. Т.Г. Шевченка, яку закінчила з золотою медаллю. Восени 1950 р. Олена Годованюк не пройшла по конкурсу на графічний факультет Київського державного художнього інституту. Тому впродовж навчального року відвідувала заняття у старшій групі вечірньої художньої школи та паралельно працювала в артілі «Художпобут». З часом О. Годаванюк стала відомою художницею, чиї роботи експонувались на багатьох виставках.

В 1951 р. вона втупила на архітектурний факультет КДХІ до майстерні архітектора, доцента П. Костирка. Серед викладачів також були М. Катернога, Н. Тищенко та інші. У 1957 р. під керівництвом П. Костирка, випускницею О. Годованюк був виконаний і захищений на «відмінно» дипломний проєкт «Державний історичний музей в місті Чернігові». Даний проєкт був виконаний відповідно до затвердженої програми на проєктування Міністерством культури УРСР і узгоджений з місквиконкомом Чернігова, а отже він мав можливість бути реалізованим [14].

Після отримання диплому розпочала свій шлях реставратора як архітектор Республіканських спеціальних науково-реставраційних виробничих майстерень при Держбуді УРСР. З 1964 р. працювала на різних посадах у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування – НДІТІАМ.

Фахова діяльність вченої розпочалася з обстеження та обмірів пам’яток архітектури Волинської Львівської, Закарпатської, Полтавської, Рівненської та інших областей України. До найбільш складних досліджених об’єктів можна віднести трапезну Микільського монастиря у м. Київ, Преображенський собор (XVII–XVIII ст.) Мгарського монастиря на Полтавщині, Благовіщенський собор (XVIII ст.) в м. Ніжині Чернігівської обл., церкву-ротонду у передмісті Горяни поблизу м. Ужгорода Закарпатської обл., замки у містах Чортків, Збараж Тернопільської обл. Найбільше уваги приділялося Оленою Годованюк науковому дослідженню середньовічної архітектури Волині, сакрального та оборонного будівництва України. На початку 1990–х рр. реставраторка брала активну участь в історико-типологічних дослідженнях та оцінці історичного середовища окремих регіонів України, підготовці регіональних програм розвитку пам’яткоохоронного комплексу України, а також у складанні Державного реєстру національного культурного надбання в галузі архітектури та містобудування. Активно виступала на теоретичних і науково-практичних конференціях.

Олена Годованюк – авторка монографій «Монументальна архітектура Волині» (1979), «Монастирі та храми Волинського краю» (2004), співавтор видання «Пам’ятки архітектури та містобудування України» (2000), авторка статей до видання «Звід пам’яток історії та культури України: в 28 т. Київ» (2004)» та статей у численних фахових виданнях з питань охорони пам’яток, зокрема «Архітектурна спадщина України», «Теорія та історія архітектури і містобудування», «Архітектурна спадщина Волині»; редакторка збірника «Мистецтво і сучасність» (1980), видання «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : ил. справ.-кат. : в 4 т. Т. 3» (1985) та інших наукових розвідок.

У 2007 р. в складі авторського колективу Олену Марківну нагороджено Державною премією в галузі архітектури за участь у підготовці видання «Історія української архітектури» (2003).

У 1955 р. закінчила Київський державний художній інститут українська архітекторка-реставраторка Корнєєва Валентина Іванівна (10.07.1929 – 11.07.2002). До вступу в інститут Валентина Іванівна навчалася в м. Києві у середній школі № 86 (1935-1941), середній художній школі (1945-1949) та середній школі № 3 робітничої молоді м. Києва (1948-1949), яку закінчила з срібною медаллю. У вересні 1949 р., відповідно до наказу 139 вона стала студенткою архітектурного факультету КДХІ. Навчалася на відмінно у таких видатних архітекторів-педегогів як: В. Заболотного, П. Костирко, Н. Чмутіної, Г. Граужис, Є. Катоніна та інших. Під керівництвом проф. В. Заболотного та за консультації кандидата архітектури Н. Чмутіної випускницею В. Корнєєвою був виконаний і захищений на «відмінно» дипломний проєкт «Будівля готелю на 500 місць для учасників і екскурсантів сільськогосподарської виставки у місті Києві». За висновком державної екзаменаційної комісії, під головуванням проф. І. Фоміна, дипломний проєкт міг бути впроваджений у роботу [15]. Тема дипловмного проєкту і справді була дуже актуальною, саме в ці роки розпочалися роботи щодо будівництва комплексу ВНДГ у м. Києві. Отже у 1955 р. Валентина Іванівна отримала диплом архітектора-художника.

З 1955 по 1980 вона працювала на посаді архітектора-реставратора в реставраційній організації «Будмонумент», інституті «Київпроект», Республіканському спеціальному науково-реставраційному виробничому управлінні. З 1980 р. Валентина Іванівна обіймала посаду головного архітектора проєктів в Інституті «УкрНДІпроектреставрація».

Валентина Корнєєва впродовж тридцяти п’яти років (1965–2000) була автором проєктів реставрації Андріївської церкви. У 1978–1979 рр. за ініціативою архітекторки відновлено в первісних формах верхи церкви на основі автентичних креслень архітектора Ф.-Б. Растреллі, фотокопії яких надійшли з Віденського музею «Альбертина».

В. Корнєєва є автором розробки реставраційної документації на визначні пам’ятки архітектури України. У 1996 р. вона увійшла до складу авторського колективу й відповідальних виконавців проєкту «Про першочергові заходи щодо відбудови комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської лаври у м. Києві». У 1997 році архітекторка була серед ініціаторів відтворення втраченого завершення на церкві Св. Пантелеймона в м. Галичі.

Валентина Іванівна авторка чисельних статей у виданні «Звід пам’яток історії та культури України» (Т. 1, 2, 3), а також статей щодо історії та особливостей проведення реставраційних робіт Андріївської церкви у м. Києві, Монастиря кармелітів босих у м. Бердичеві Житомирської обл., Успенський собору у м. Харкові.

Серед творчого доробку архітекторки зазначені меморіальні дошки:

– Бучмі А. М. (1962, скульптор А. Шапран);

– Паторжинському І. С. (1963, скульптор В. Зноба);

– Васнєцову В. М. (1963, скульптор О. Супрун).

Пламеницька Євгенія Михайлівна (16.12.1927 – 16.03.1994) – архітекторка-реставраторка, історик архітектури. У 1946–1952 рр. навчалася на архітектурному факультеті КДХІ. Ще під час навчання в колі наукових її захоплень було вивчення й дослідження пам’яток архітектури. Про це є запис в особовій справі архітекторки де зокрема зазначено, що під час літньої виробничої практики в Москві й Ленінграді працювала над архітектурними пам’ятниками і майстерно виконала їх кольорові замальовки [16]. За спогадами сучасників для Євгенії Михайлівни «малювання було природним способом виразити думку й настрій, зафіксувати подію» [12, С. 116]. Навчалася вона у майстерні Є. Катоніна й таких видатних архітекторів-педегогів як: В. Заболотного, П. Костирко, Н. Чмутіної, Г. Граужис, О. Касьянова, Н. Голко, І. Молозьомова та інших. Під керівництвом проф. Є. Катоніна та І. Шемседінова, випускницею Є. Пламеницькою був виконаний і захищений на «відмінно» дипломний проєкт «Будівля театрального інституту у місті Києві». За висновком державної екзаменаційної комісії, під головуванням проф. В. Заболотного, дипломний проєкт міг бути впроваджений у роботу [16]. Отже у 1952 р. Євгенія Михайлівна отримала диплом архітектора-художника.

У 1953–1963 рр. працювала архітектором Республіканських науково-реставраційних виробничих майстерень. За цей період архітекторка обстежила понад 400 пам’яток архітектури у 8 областях України. Це, зокрема пам’ятки архітектури в м. Чернігів, м. Львів, Львівській обл.: м. Белз, м. Червоноград, с. Угнев, Варенж; Івано-Франківській обл.: м. Галич, м. Долина, с. Ворохта, с. Чернелица, с. Делятин; Тернопільській обл.: с. Більче-Злоте, с. Скала-Подільска, м. Борщів; Чернігівській обл.: с. Дегтярівка; АР Крим м. Сімферополь, м. Бахчисарай, м. Старий Крим, м. Євпаторія, м. Алушта, с. Морське, с. Уютноє; Полтавській обл.: м. Лохвиця, с. Млини, с. Вороньки; Луганської обл.: м. Луганськ, с. Осиновка, с. Закотне, с. Новобіла, смт Білолуцьк.

З 1963 р. вона розпочала багаторічні натурні дослідження Кам’янець-Подільського замку та Старого міста в межах спеціальної наукової теми, затвердженої Київським науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування.

За період 1963–1994 рр. під керівництвом Є. Пламеницької було обстежено понад 39 споруд м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.

Деякі з них були відреставровані за її проектами – комплекс башт Старого замку (1962–1990), Пільний міст і Замковий міст (1980), оборонні мури нижньої північної тераси (1976), оборонно-гідротехнічний комплекс Польської брами (1966–1994), костел францисканців (1960–1963) та ін.

Частина обстежених об’єктів були законсерсовані – укріплення комплексу Руської брами (1961), Кушнірська башта (1962), передмостові оборонні мури (1971–1985) та ін.

У 1981 році на основі натурних досліджень Є. Пламеницької було підтверджено факт існування давньоруського м. Кам’янець-Подільський.

У 1990-1993 рр., разом з реставраторкою О. Пламеницькою, науковицею були проведенні дослідження, підтвердження, визначення, обґрунтування нижньої хронологічної межі появи фортифікацій та міського поселення на острові та висунута гіпотеза про існування в межах Старого міста дако-римського військового поселення в перші століття нашої ери.

Євгенія Пламеницька була однією з подвижниць української реставрації, повною мірою осягнувши цю професію. Як основний метод своїх досліджень обрала архітектурну археологію – найнадійніший, але і найскладніший метод, яким досконало володіють лише поодинокі фахівці. Тому її внесок в українську історико-архітектурну науку та реставрацію є вагомим й унікальним[12].

Отже Олена Годованюк, Валентина Корнєєва, Євгенія Пламеницька розпочинали свій науково-дослідницький шлях з навчання в Київському художньому інституті та як архітекторки Республіканських спеціальних науково-реставраційних виробничих майстерень при Держбуді УРСР. В подальшому, об’їздивши майже всю України, кожна змогла знайти свій куточок, свою пам’ятку, яку вони досліджували, відновлювали, рятували. Вони були дослідниками невтомними, наполегливими і проникливими, дуже серйозно ставилися до натурних розвідок. Ці риси чимало важили в роботі, допомагаючи завжди досягати поставленої мети.

Тож сподіваємось привернути увагу здобувачів освіти, науковців до більш детальнішого вивчення історії української архітектурної реставрації.

Використані джерела:

Архітектура України у державних преміях, 1941–2007 / Центр іст.-містобуд. дослідж. ; за заг. ред. М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова ; редкол.: М. М. Дьомін [та ін.]. – Київ : Центр іст.-містобуд. дослідж., 2008. – 364 с. : кольор. іл.
Бібліографія Олени Марківни Годованюк / уклад. А. Пучков // Теорія та історія архітектури і містобудування : зб. наук. пр. / Держ. ком. України з буд-ва та архітектури, Держ. наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування. – Київ, 2002. – Вип. 5. – С. 13–20.
Вечерський В. В. Годованюк Олена Марківна / В. В. Вечерський // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2006. – Т. 6 : Го-Гю. – С. 22 : іл.
Годованюк Олена Марківна // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 159.
Гончарова К. До питання про встановлення української школи архітектурної реставрації / К. Гончарова // Вісник інституту УкрНДІпроектреставрація : зб. наук. пр. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України; редкол.: В. Ю. Тимкович (голов. ред.) [та ін.]. – Київ, 2013. – № 7–8. – С. 8–29 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
Жінки України : біогр. енциклопед. слов. / Спілка жінок України, Ін-т гуманітар. дослідж. ; голов. ред. М. А. Орлик. – Київ : Фенікс, 2001. – 559 с. : портр. – Імен. покажч.: с. 545–559.
Київ : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1981. – 735, XXVIII с. : іл., кольор. іл.
Київ : іст.-біогр. енциклопед. довід. / Г. Ю. Івакін [та ін.] ; відп. ред. Ю. О. Храмов ; Укр. акад. наук, Ін-т гуманітар. дослідж. – Київ : Фенікс, 2007. – 1087 с. : кольор. іл.
Київський літопис ХХІ століття : освіта, наука, архітектура : всеукр. зб. / М-во освіти і науки України, Нац. акад. наук України, Нац. спілка архітекторів України ; уклад. В. В. Стройков. – Київ : Стройков В. В., 2007. – 371 с. : іл.
Корнєєва Валентина Іванівна // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ, 1997. – С. 318.
Косьяненко В. І. Корнєєва Валентина Іванівна / В. І. Косьяненко // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2014. – Т. 14: Кол–Кос. – С. 516 : портр.
Логвин Н. Реставраторка Євгенія Пламеницька / Н. Логвин // Пам’ятки України: історія та культура. – 2000. – № 3-4. – С. 114-128 : іл.
Олена Марківна Годованюк // Теорія та історія архітектури і містобудування : зб. наук. пр. / Держ. ком. України з буд-ва та архітектури, Держ. наук.-дослід. ін-т теорії та історії архітектури і містобудування. – Київ, 2002. – Вип. 5. – С. 7–12.
Особиста справа Годованюк Олена Марківна. // Архів НАОМА. - Оп. 2Л. Спр. 443. – Арк. 1-19. (рос.)
Особиста справа Корнєєва (Пучкова) Валентина Іванівна. // Архів НАОМА. – Оп. 2Л. Спр. 343. – Арк. 1-18. (рос.)
Особиста справа Філоненко Євгенії Михайлівни. // Архів НАОМА. - Оп. 2Л. Спр. 190. – Арк. 1-17. (рос.)
Пламеницька О. А. Кам`янець-Подільський / О. А. Пламеницька. – Київ : Абрис, 2004. – 255 с. : кольор. іл., фот. – (Малі історичні міста України). – Бібліогр. в прим.
Пламеницька О. А. Фортеця Кам’янець = Castrum Camenecensis : (пізньоантичний – ранньомодерний час) / О. А. Пламеницька – Кам’янець-Подільський : Сисин О. В. : АБЕТКА, 2012. – 671 с. : кольор. іл. + 1 карта. – Бібліогр.: с. 626–646.
Прибєга Л. В. Архітектурна спадщина України. Пам’яткоохоронний аспект : монографія / Л. В. Прибєга ; фот. А. Прибєги ; НАМ України, Ін-т культурології. — Київ : Ін-т культурології НАМУ, 2016. — 256 с. : тон. іл., фот. — Рез. англ. — Бібліогр. : с. 183-196.
Прибєга Л. В. Кам’яне зодчество України: Охорона та реставрація / Л. В. Прибєга ; Центр пам’яткознавства АН України і УТОПІК ; рец. Б. В. Колосок ; передм. С. З. Заремба. — Київ : Будіввельник, 1993. — 71 с. : іл. — Бібліогр.: С. 69-70.
50–річчя «Укрреставрації» : історія корпорації : [збірник] / В. Вечерський [та ін.] ; заг. ред. І. Могитич ; ред. В. Слободян ; Укрреставрація, Укр. спец. наук.-реставрац. проект.-буд.-виробн. корпорація. – Київ ; Львів : Укрреставрація, 1996. – 120 с. : іл., портр.

З повагою – бібліотекар першої категорії Тетяна Бернацька
та Наукова бібліотека НАОМА.