Бабин Яр — не просто урочище історії. Це болюча рана на тілі нашого народу, символ геноциду, який не має права бути забутим.
Але трагедія Бабиного Яру — це не лише євреї, а й інші жертви: роми, підпільники, в’язні концтаборів, пацієнти психіатричних лікарень, «порушники» комендантської години, ті, кого називали «ворогами режиму».
Після війни тоталітарна система намагалася стерти пам’ять про ці події — замовчувати, перекручувати, руйнувати могили, але пам’ять виявилась сильнішою.
Один тоталітарний режим замовчував звірства іншого, применшуючи масштаби трагедії та позбавляючи загиблих належного вшанування.
Нині Україна знову стоїть проти людиноненависницького режиму та його злочинів — від щоденних обстрілів житлових районів до тортур, незаконних арештів на окупованих територіях і примусового вивезення дітей.
Це не поодинокі прояви насильства, а свідомо здійснювана державна політика, спрямована на знищення українського народу, його ідентичності та культури — геноцид.
Головне управління розвідки Міністерства оборони України документує воєнні злочини росії, збирає докази та передає їх на розгляд національних і міжнародних правових інституцій. Наша робота сьогодні — інструмент для майбутнього притягнення винних до відповідальності. Кожен воєнний злочинець відповідатиме за свої дії.
Пам’ять — це гучний крик крізь століття, це зобов’язання перед тими, хто загинув, і перед тими, хто вижив. Це наше етичне завдання сьогодні: не допустити зневаги до історії, не дозволити повторення злочинів.
Сьогодні, в умовах війни День пам’яті Бабиного Яру — це не лише день жалоби, це день твердої національної пильності. Пам’ятаймо, аби боронити.
Слова не загоять рану — тільки діями ми зможемо зберегти людське в гідності й світло в пам’яті.
Вічна пам’ять усім жертвам Голокосту — геноциду єврейського народу, а також усім, хто загинув у Бабиному Яру від рук нацистів.
Переглядів: 1
