НАОМА упродовж більше ніж 100 років є місцем, де народжувались професійні майстри та справжні літописці своєї доби. У цих стінах формувались художники, здатні перетворити особистий досвід на універсальне послання, власний біль на загальнолюдське співчуття, індивідуальну пам’ять на колективну історію.
Серед таких постатей особливе місце займає Віктор Васильович Шаталін – живописець, педагог, професор КХІ (НАОМА), член Спілки художників України, секретар Правління Спілки художників, академік Академії мистецтв України, відзначений Державною премією ім. Тараса Шевченка, свідок і хроніст найскладніших сторінок XX століття, чия творчість стала мостом між травматичним минулим і надією на майбутнє.
Віктор Васильович Шаталін народився 15 листопада 1926 року. У 1939 році він розпочав навчання в художній школі, але у шістнадцятирічному віці Шаталін опинився на фронті німецько-радянської війни, де особисто переконався в тому, що таке справжній героїзм, безмежне страждання та нездоланна воля до життя. Фронтовий досвід назавжди визначив світоглядні орієнтири майбутнього художника.
Повернувшись з війни, він продовжив мистецьку освіту, але тепер кожен штрих, кожен колір, кожна композиція несли в собі відбиток пережитого. У 1953 році Віктор Шаталін закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА), де навчався у видатного майстра Костянтина Трохименка. Ця освіта дала не лише технічні навички, але й розуміння місії художника як інтерпретатора історії, як голосу тих, хто не може говорити за себе.
Творчий шлях Віктора Шаталіна розпочався з усвідомлення власного покликання як художника-баталіста та історичного живописця. Уже 1957 року він створив картину “По долинах та узгір’ях”, яка одразу поставила його в один ряд з визнаними майстрами історико-революційної тематики. Це полотно вражало глибоким розумінням історичних процесів, схвильованістю у трактуванні образів та високою етичною настановою. Художник зумів передати не просто зовнішню динаміку подій, а їх внутрішню драматургію, показати народний подвиг не як абстрактну ідею, а як живу реальність конкретних людей з їхніми надіями, стражданнями та жертвами. Особливою глибиною відзначається створена 1964 року картина “Земля”, де митець звернувся до однієї з найтрагічніших сторінок української історії – процесів колективізації на селі. Завдяки психологічно насиченим образам та глибокому розумінню епохи, картина показує всю драматичність ситуації.
Центральне місце в творчості Віктора Шаталіна займає військова тематика, що органічно випливала з його особистого фронтового досвіду. Його військові полотна – це не просто відтворення батальних сцен, а глибоке дослідження людської природи в екстремальних умовах, аналіз того, як проявляються найкращі й найгірші людські якості під тиском життєвих випробувань.
У 70-80 роках ХХ ст. діапазон творчих пошуків художника значно розширився. Він активно звертався до сучасних тем, створював різножанрові композиції, пейзажі, натюрморти. Кожна робота художника була сповнена глибокого співчуття до людської долі, розуміння історичної відповідальності мистецтва перед суспільством.
З 1966 до 2003 року Віктор Шаталін викладав у Київському державному художньому інституті (нині НАОМА), здобувши звання професора у 1976 році. Ця педагогічна діяльність стала не менш важливою частиною його життєвої місії, ніж власна творчість та передавав новим поколінням розуміння відповідальності художника перед історією та суспільством.
Родина Віктора Шаталіна стала яскравим прикладом мистецької династії, що органічно вписалась у традиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Особливе місце в продовженні сімейних мистецьких традицій займає його дочка – Наталія Вікторівна Шаталіна, живописець-педагог, яка у 1978 році закінчила Київський державний художній інститут як учениця професора НАОМА В. Гуріна.
Наталія Вікторівна пішла шляхом свого батька, поєднавши в собі художницю та педагога. Її навчання у професора В. Гуріна, визнаного майстра та викладача НАОМА, забезпечило їй ґрунтовну академічну підготовку та продовження традицій. Творча діяльність Наталії Вікторівни як живописця та її педагогічна робота стали природним продовженням батьківських принципів служіння мистецтву. Родина Шаталіних втілює ідею академічної школи як живого організму, де знання та досвід передаються через особистий приклад, через атмосферу творчої майстерні, через щоденне спілкування вчителя та учня.
Творчий метод Віктора Шаталіна характеризувався поєднанням академічної школи з індивідуальним баченням історичних процесів. Особливу увагу художник приділяв психологічній характеристиці своїх персонажів. Його герої – це не абстрактні символи або ілюстрації до історичних подій, а живі люди з їхніми конкретними долями, переживаннями, надіями та розчаруваннями.
Віктор Васильович Шаталін помер 2 липня 2003 року в Києві, залишивши багату творчу спадщину та пам’ять про себе як про художника-громадянина, педагога-гуманіста, людину, яка своїм мистецтвом служила найвищим ідеалам правди та справедливості.
Творча спадщина Віктора Шаталіна становить вагомий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва другої половини XX століття. Його полотна зберігаються в провідних музеях України та світу, продовжуючи хвилювати нові покоління глядачів. Творчість художника стала частиною національної пам’яті.
У стінах НАОМА ім’я та творчі принципи Віктора Шаталіна живуть у працях його учнів та послідовників, забезпечуючи тривалість тих традицій, які він так самовіддано плекав протягом свого творчого життя.
УВАГА! В НАОМА триває виставка
«ТВОРЧИЙ ВСЕСВІТ РОДИНИ ШАТАЛІНИХ».
Для гостей НАОМА оголошені наступні дати відвідування за реєстрацією в Гугл формі – https://docs.google.com/…/1FAIpQLSdpUvgD0Snd5Y…/viewform
30.09.2025 р. (вівторок)
02.10.2025 р. (четвер)
07.10.2025 р. (вівторок)
Виставка триває до 7 жовтня 2025 року.
Вознесенський узвіз, 20, м. Київ.
НАОМА в інтернеті та соцмережах
Cайт НАОМА: https://naoma.edu.ua/
Instagram: https://www.instagram.com/naoma.edu.ua/
Переглядів: 1
