Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури цінує та розвиває освітні принципи, закладені її фундаторами, серед яких вагоме місце посідає Іван Матвійович Стешенко – культурний діяч, чия візія мистецької освіти як синтезу теорії та практики, національного та загальнолюдського визначила концептуальні засади академії.
Сьогодні НАОМА втілює розуміння мистецького навчального закладу І. Стешенка як інтелектуального центру, де формується не лише технічна майстерність, але й світоглядна позиція митця, його здатність осмислювати культурні процеси та активно впливати на розвиток національного мистецтва.
Іван Матвійович Стешенко народився 1873 року в селі Корніївка на Полтавщині в родині сільського вчителя. Формування його особистості відбувалося в атмосфері народницьких ідей та національного пробудження останньої чверті XIX століття. Після закінчення Полтавської гімназії І. Стешенко вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира, де захопився ідеями культурного відродження України. Університетські роки стали часом активної громадської діяльності – Іван Стешенко був одним із засновників таємної студентської організації “Братство тарасівців”, брав участь у виданні нелегальної літератури, організації українських вечорів. За революційну діяльність був виключений з університету та висланий, але це лише загартувало його переконання в необхідності культурної емансипації української нації.
Повернувшись з заслання, І. Стешенко розгорнув багатогранну культурницьку діяльність – працював у видавництвах, редагував часописи, перекладав європейську класику українською мовою. Його критичні статті в журналах “Рада”, “Українська хата”, “Дзвін” формували естетичні смаки української інтелігенції, відстоювали право національної літератури та мистецтва на самобутній розвиток. І. Стешенко був одним з перших, хто системно досліджував взаємозв’язки між різними видами мистецтва, обґрунтовуючи необхідність цілісного підходу до мистецької освіти. Його праці “Нариси з історії української літератури”, “Українське мистецтво в європейському контексті” заклали теоретичні основи для розуміння національної культури як органічної частини загальноєвропейського процесу.
Революційні події 1917 року відкрили перед Іваном Стешенком можливість втілити свої культурологічні концепції в практику інституційного будівництва. Як член Центральної Ради та товариш генерального секретаря освіти, він став одним з архітекторів культурної політики молодої української держави.
Іван Стешенко входив до ініціативної групи зі створення Української академії мистецтва (НАОМА), беручи активну участь у розробці її статуту та навчальних програм. На установчих зборах академії 18 грудня 1917 року він виголосив доповідь “Теоретичні засади мистецької освіти”, в якій обґрунтував необхідність поєднання практичного навчання з глибоким вивченням історії та теорії мистецтва, філософії, естетики, культурології. І. Стешенко наполягав, що майбутні митці мають бути не лише майстрами пензля чи різця, але й інтелектуалами, здатними осмислювати своє місце в культурному процесі.
Обійнявши посаду професора історії мистецтва в новоствореній академії, І. Стешенко розробив унікальну систему викладання, що поєднувала лекційні курси з семінарськими заняттями, екскурсіями до музеїв, аналізом мистецьких творів. Його лекції з історії українського мистецтва були справжніми інтелектуальними подіями – він вперше системно виклав еволюцію національної мистецької традиції від княжої доби до сучасності, довів її самобутність та водночас органічний зв’язок з європейським культурним контекстом. Іван Стешенко створив при академії науково-дослідний кабінет українського мистецтва, де студенти могли працювати з першоджерелами, вивчати пам’ятки, проводити власні дослідження. Він ініціював видання “Записок Української академії мистецтва” – першого спеціалізованого мистецтвознавчого часопису в Україні.
Педагогічна та наукова діяльність І. Стешенка в Академії заклала фундамент української мистецтвознавчої школи. Його учні – Федір Ернст, Данило Щербаківський, Стефан Таранушенко – стали провідними дослідниками національного мистецтва.
Розуміння Іваном Стешенком мистецької освіти як синтезу творчої практики та теоретичного осмислення, його концепція митця-інтелектуала залишаються актуальними для НАОМА й сьогодні. Сучасна Академія продовжує розвивати закладені Іваном Стешенком принципи – міждисциплінарність, поєднання традиції та інновації, діалог між теорією та практикою.
Факультет теорії та історії мистецтва НАОМА, численні наукові видання, дослідницькі проекти – все це є продовженням справи, започаткованої Іваном Стешенком, який довів, що повноцінна мистецька освіта неможлива без глибокого інтелектуального підґрунтя, без розуміння культурних процесів, без усвідомлення митцем своєї місії в національному та світовому контексті.
Переглядів: 1
