Бібліотечна стихія – це невпинна динаміка, а не непорушна статика, яка, здається, висновується з етимології самого слова «бібліотека», що, ймовірно, прийшло в українську мову через польське слово biblioteka (думка автора). У польській мові це слово, функціонуючи разом із синонімом księgozbiór «книгозбірня», було запозичене від латинського bibliothēca, яке, в свою чергу, згенероване грецьким словом βιβλιοθήκη, утвореним основами слів βιβλιον «книжка» і θηκη «сховище», «скриня». Отже, «статичний» термін, чиє значення – колекція книг або приміщення, де вони зберігаються, має за собою широке географічне охоплення зі звивистим шляхом від мови до мови.
Така рухливість є закономірною, оскільки й інформаційний обсяг матеріального наповнення бібліотеки є пов’язаним з фіксацією людської діяльності і думки в різноманітних формах і тенденціях та відображає життя в усьому діапазоні. «Життя – це постійний рух, в якому важливо не зупинятися, а йти вперед», – висловилася Олена Теліга, ніби підсумувавши власний вірш «Життя». Бо життя у людській свідомості споконвіку сприймається як рух, про що свідчать численні цитати.
«Рух є сенс життя, а закон руху є ритм» (індійський суфій Інаят Хан). «Роби рух заради руху. Тільки тут і зараз» (Мирний воїн. Сократ). «Все перебуває в русі і від початку було призначено для руху. Життя тече. Навіть якщо людина постійно живе на одній і тій же вулиці і в тому самому будинку, сама вона щодня інша» (Генрі Форд. Моє життя, мої досягнення). «Хто не рухається вперед, неминуче відступає. Можливий лише розвиток або занепад. І між ними нічого. Апогею не існує. Це ілюзія» (Амелі Нотомб. Метафізика труб). «Наша природа така, що потребує безперервного руху; повний спокій означає смерть» (Блез Паскаль. Думки). «Одного разу розпочатий процес вже не припиняється» (Джон Стейнбек. Про мишей та людей. Перлина). «Життя — як їзда на велосипеді. Щоб зберегти рівновагу, ти повинен рухатися». (Альберт Ейнштейн).
Саме бібліотечна активність віддзеркалює цю озвучену в різних культурах багатьма мислителями думку.
Бібліотека, сповнена життям, ефективно і різноманітно функціонує завдяки бібліотечній технології, здійснюваній командою бібліотекарів. Увесь шлях, який у такій спосіб відбуває документ, паперовий носій інформації, потрапивши до бібліотеки, аби стати повноцінною одиницею книгозбірні, засвідчує про життєву силу друкованого слова. Позаяк тематичні розділи класифікаційної системи, на основі яких будується книгофонд, завдяки новим надходженням перебувають у постійному розвитку. Одні «гілки» систематичного каталогу розростаються, інші відтинаються, стаючи частиною історії фонду через утрату актуальності.
Сучасна українська бібліотека крокує в ногу з українською гуманітаристикою, що рухається вперед, позбуваючись вантажу радянської ідеологічної спадщини, «проростаючи» новітніми здобутками в галузях філософії, соціології, історії тощо.
Якщо алфавітний каталог, даючи змогу відшукати потрібне видання конкретного автора, представляє й авторський склад книгофонду, то систематичний каталог демонструє галузі знань в їхньому співвідношенні в бібліотеці.
Тематичний вміст бібліотеки, упорядкований за допомогою Універсальної десяткової класифікації, візуалізує картина доглянутого саду з дерев-уособлень великих тематичних класів, а також і їхніх розділів, присвячених окремим галузям знань.
Але не може бути стандартного, взірцевого «саду-бібліотеки», позаяк бібліотеки не діють за одним шаблоном не лише у світовому масштабі, але й на рівні держав. Власне й бібліотечна система України є надзвичайно розгалуженою і містить бібліотеки, шо розподіляються за значенням, змістом і призначенням. Перші складаються всеукраїнськими (національними, державними), республіканськими, обласними, міськими, районними, селищними, міськими бібліотеками. Другі поділяються як універсальні, галузеві і міжгалузеві бібліотеки. Треті розрізняються як публічні (загальнодоступні), спеціальні (академій наук, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій) та спеціалізовані (для юнацтва, дітей та осіб із фізичними вадами) бібліотеки.
Стаття 6 Закону України про бібліотеки і бібліотечну справу від 27.01.1995 № 32/95-ВР
https://законодавство.com/zakon-ukrajiny/stattya-vidi-bibliotek-176877.html
Індивідуальність і унікальність кожного бібліотечного фонду визначається власною історією створення з початковою колекцією, динамікою розвитку та цілями і завданнями, які намічає окрема бібліотека. Але найсуттєвішим чинником індивідуальності бібліотеки виступає тематичний діапазон книгофонду із змістовним центром. Навіть бібліотеки однієї мережі, наприклад, науково-технічні, мають неоднакове тематичне охоплення.
Самі назви двох бібліотек: Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України і Центральна науково-технічна бібліотека харчової і переробної промисловості України, – окреслюючи галузеву приналежність, указують на істотну тематичну різницю бібліотечних фондів:
Спеціальні бібліотеки закладів вищої освіти різного профілю так само відрізняються за тематичною конфігурацією, логічною для навчального процесу. Очевидно, що «сад-бібліотека» Національного медичного університету імені О.О. Богомольця концентрується навколо головного дерева «Медичні науки» (розділ Універсальної десяткової класифікації – УДК — 61) і обов’язково включає «дерева» «Неорганічна хімія» (підрозділ УДК 546), «Органічна хімія» (підрозділ УДК 547), «Матеріальні основи життя Біохімія. Молекулярна біологія. Біофізика» (підрозділ УДК 577) та «Вірусологія» (підрозділ УДК 578), «Мікробіологія» (підрозділ УДК 579).
А «сад-бібліотека» Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського неминуче розростається «деревом» «Музика» (розділ УДК 78), близько якого посаджені «дерева» «Театр. Сценічне мистецтво. Драматичні вистави» (підрозділ УДК 791) та «Драматургія. П’єси. Сценарії» (підрозділ УДК 82-2).
Ясна річ, будь-яка мистецька освіта, від початкового до найвищого рівня, всяка діяльність у розмаїтих видах мистецтва є предметом класу 7 «Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт» УДК. Кожен вид мистецтва, крім літератури, підпорядкованій класу 8, має власне розташування в межах цього класу з грифом відповідного розділу: архітектура – розділ 72, пластичні мистецтва – розділ 73, живопис – розділ 75, графічні мистецтва, естамп, графіка – розділ 76, фотографія, техніка кінематографії – розділ 77, музика – розділ 78, видовищні вили мистецтва (кінематографія, театр) – розділ 79.
Всі перелічені розділи УДК уповні представлені в систематичному каталозі Наукової бібліотеки НАОМА. Хоча наймогутніші дерева її «бібліотеки-саду» — це розділи 72, 73, 75 і 76. Важливим сегментом мистецького книгофонду є література загальномистецього змісту, зокрема, з теорії й історії мистецтва. А отже, кожна мистецька «бібліотека-сад» містить «дерева» «Теорія і філософія мистецтва. Принципи композиції, пропорції, засоби оптичних ефектів» (розділ 7.01 УДК) та «Історія мистецтва. Періоди та фази мистецтва. Школи, напрями, стилі і впливи» (розділ 7.03 УДК).
Звісно, йдеться про тематичний «кістяк» мистецької бібліотеки, а повна картинна її «саду-бібліотеки» складається й «деревами», що представляють інші гуманітарні класи УДК: клас 1 «Філософія. Психологія», клас 2 «Релігія. Теологія», клас 3 «Суспільні науки», клас 9 «Географія. Біографії. Історія».
Бібліотека, сповнена життям, не може бути законсервованим, герметичним простором для вузького кола посвячених. Внутрішнє життя бібліотеки, підтримуване командою бібліотекарів, обов’язково врівноважується пасивною і активною комунікацією з читачами, користувачами книгофонду. Перш ніж читач зустрінеться з книжкою, газетою, журналом чи іншим документом, мусить відбутися його контакт з електронним каталогом, або картковим каталогом, або працівником бібліотеки – носієм інформації про книгофонд.
Обізнаність читача у побудові і функціонуванні бібліотеки сприяє його успіху у пошуку потрібної літератури. Тож Універсальна десяткова класифікація є не тільки професійним інструментом бібліотечного працівника, за допомогою якого впорядковується і систематизується масив друкованих і електронних видань. УДК, ключ до бібліотечного каталогу в руках допитливого читача, це можливість опановувати цілі тематичні пласти, з розгалуженням на підтеми і лініями спорідненості в межах міждисциплінарного дискурсу. Саме класифікаційний індекс УДК стає дороговказом для самостійного пошуку оперативної інформації.
Розуміється, студент, пересічний користувач бібліотеки ЗВО, виконуючи завдання в площині освітньої програми, зазвичай обмежується виданнями з пропонованої викладачем літератури. Але «жива» бібліотека ЗВО, тісно співпрацюючи з науково-педагогічним колективом, ставить за мету виховання ідеального читача, який виходитиме за поставлені освітньою програмою рамки з метою поглиблення самоосвіти. Саме присутність такої якості читачів перетворює бібліотеку ЗВО на «живодайний сад, де співають пташки».
У цьому плані цікавим і корисним є досвід багатьох закладів вищої освіти англо-саксонського світу, в яких освітні програми передбачають курс з освоєння Універсальної десяткової класифікації (УДК), Десяткової класифікації Дьюї (ДКД) та інших класифікаційних систем, за якими працює та чи інша бібліотека.
Слід нагадати, що і в Наказі Міністерства освіти України № 321 від 31 серпня 1998 року «Про затвердження Типових правил користування бібліотекою вищого закладу освіти» відображено цей напрямок бібліотечної діяльності. Розділ 3 цього наказу «Зобов’язання бібліотеки по обслуговуванню читачів» містить відповідні пункти: «3.13. Проводить серед читачів роботу по поширенню знань з основ інформатики, бібліотекознавства і бібліографії, по прищепленню їм навичок роботи з книгою, культури читання тощо. Організовує з цією метою спеціальні заняття згідно з навчальним розкладом, проводить індивідуальні бесіди, консультації та ін.» та «3.15. Надає читачам методичну і практичну допомогу по укладанню і впорядкуванню власних бібліотек, колекцій книг та інших документів».
Про затвердження Типових правил користування бібліотекою вищого закладу освіти Міністерства освіти України
Наказ МОН № 321 від 31.08.1998 року
https://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/3101/
Так само Розділ 3 Наказу робить акцент на інформаційно-комунікаційних заходах бібліотеки, які є ще одним напрямком роботи з читацькою аудиторією: «3.5. Організовує книжкові виставки, дні інформації, дні кафедр, а також конференції, літературно-музичні вечори, диспути та інші бібліотечні заходи».
Наукова бібліотека НАОМА ефективно демонструє дієвість цього пункту у своїй виставковій і культурно-освітній діяльності. Зокрема, остання тричастинна виставка-перегляд, що проходила 10.02-25 – 14.02.25, не лише зосереджувалася на інформуванні про поповнення книжкового фонду та нагадуванні про визначні події в культурному житті України, але й демонструвала живу комунікацію бібліотеки з читачами. Позаяк нові надходження, представлені до перегляду, стали результатом доброчинної діяльності друзів бібліотеки НАОМА. 92 подарованих примірників, які вже отримали шифр зберігання, є доказом тематичного різноманіття бібліотеки, не обмеженого класом 7 УДК «Мистецтво».
Частина експозиції, присвячена дев’яносторіччю журналу «Образотворче мистецтво» має продовження 20.02.25, коли в читальній залі відбудеться зустріч з головним редактором видання, вояком ЗСУ, Володимиром Петрашеком.
А частина експозиції, підготована з нагоди сторіччя художника Віктора Зарецького, стала літературним доповненням до виставки його творів, що одночасно проходила на кафедрі живопису НАОМА.
Підсумовуючи сказане про суть бібліотечної діяльності, зокрема роботи Наукової бібліотеки НАОМА, наведемо вислів британського енциклопедиста, антрополога, біолога Джона Леббока: «Кожен з нас може знайти в бібліотеці спокій духу, розраду в смутку, моральне оновлення і щастя, якщо тільки вміє «володіти тим дорогоцінним ключем, який відмикає таємничу двері цієї скарбниці».
З повагою – завідувачка відділу обслуговування та книгозбереження Галина Рафальська та Наукова бібліотека НАОМА.
