Поштова листівка, попри інтенсивний розвиток діджиталізації, не втратила в сучасному світі своєї соціально-культурної ролі, Хоча процес глобалізації і видозмінив комунікативну функцію листівки (яка більше не є ексклюзивним способом особистого інформування і спілкування, але набуває популярності як проєкт постросингу, заснованого у липні 2005 року), це не позначилося на її вигляді. За міжнародним візуальним стандартом, ухваленим у 1878 році на Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі, листівка має формат 140/90 мм, а також місце для зазначення адресата на зворотному боці.
А отже, така тяглість дозволяє поглянути через листівку на культурну історію Західного світу останніх двох століть. (Якщо у визначенні початку листівки слідувати одній із версії, що перша різдвяна листівка з’явилася в Англії̈ 1794 року. За іншим припущенням різдвяну листівку «винайшов» англійський підприємець Генрі Коул у 1943 році, що стало приводом для встановлення Дня різдвяної листівки 9 грудня). Бо ж «листівка — це значна і вагома частина культурної та історичної спадщини суспільства, що відображає соціальні, побутові, творчі, етичні і емоційні грані суспільства у певний момент. Листівка — неофіційна мова суспільства, бо ж часто вона передає саме емоції».
(Тетяна Кучеренко. Листівка – візитівка часу
https://vseosvita.ua/blogs/lystivka-vizytivka-chasu-81337.html)
Водночас, сприймаючи листівку як частину прикладної друкованої графіки, можна зробити висновок і про розвиток останньої, охоплюючи хронологічну вертикаль, як і географічну горизонталь. Ґрунтовне і всеосяжне опрацювання даної теми – амбітна справа майбутнього, підготовку до якої засвідчують наразі нечисленні дисертаційні роботи.
Аліна Маргес. Специфіка листівки як частини прикладної друкованої графіки та графічної техніки у сучасному інформаційному суспільстві
http://vestnikzgia.com.ua/article/view/189157
Українська графіка, представлена листівками, рясніє іменами українських художників, чия творчість уповні вписується в європейський контекст. Олександра Корчевська-Цехош, графічна та діджитал дизайнерка, авторка першого академічного курсу «Історія українського дизайну», викладач Projector.Humanitarium, Бізнес-школи УКУ та Школи медіакомунікацій і журналістики УКУ, присвятивши низку статей українському дизайну, зокрема, зупинилася і на історії різдвяної листівки.
Олександра Корчевська-Цехош. Хто ми без нас самих? Історія різдвяної листівки в Україні
https://theukrainians.org/istoriia-rizdvianoi-lystivky/
Авторка добре впоралася з висвітленням української «хронологічної вертикалі», яка узгоджується із загальноєвропейською «горизонталлю». Розповідаючи в статті про різні історичні етапи в підросійській, підавстрійській, потім підрадянській частинах Україні і діаспорі, Корчевська-Цехош повідомляє цікаві факти. Приміром, не всім відомо, що першою суто українською листівкою вважаються краєвиди Києва, надруковані Степаном Кульженком у власній друкарні за допомогою новітньої на той час кольорової літографії у 1896 році. Син продовжив батькову справу, запроваджуючи в друкарні новітні технології, і застосував останні в друкуванні перших банкнот УНР, розроблених Георгієм Нарбутом.
Так само цікавою є інформація про ранній український модерн, утілений у листівках Ярославом Петраком, Осипом Куриласом, Теодором Гриневичем, та Юліаном Крайківським, який наділив зображення взорами українських килимів. Історія української листівки тісно пов’язана з історією української видавничої справи, яку фіксує перелік львівських видавництв: «Українське мистецтво», «Союзний базар», «Українська преса», «Нова хата» та інші.
Коло згаданих у статті авторів листівок складається переважно із відомих імен українських графіків, чия творчість супроводжується численними монографіями. Львів’янка Олена Кульчицька, багатогранна мисткиня, незаперечний майстер в українській графіці міжвоєнного двадцятиріччя (1919-1939), першопроходець у дитячій ілюстрації на Галичині, відзначилася і як творець листівок.
(Богдана Бержицька. Український герб новонародженому Христу: Різдво на старих листівках
Її різдвяні і великодні листівки запам’ятовуються лаконічною манерою вираження, глибоким символізмом і українськими етнічними мотивами. Приміром, робота «Веселих свят» відтворює епізод із життя гуцулів, «Ангели співають» виконана в жовто-блакитній гамі з чіткістю геометричних ліній, а «З Різдвом святим – веселих свят!» обрамлена орнаментом українського килима. У суцільній нічній синяві листівки «З Різдвом Христовим!» читається виразний сучасний підтекст, підсилений фразою «Боже, доведи і нас до Віфлеєму!».
Петро Андрусів, Микола Битинський, Микола Бутович, Святослав Гординський, Едвард Козак, Мирон Левинський, Петро Холодний-молодший є знаними художниками-графіками української еміграції. Авторка пояснює, чому настільки сильно проявився феномен листівки власне в еміграції: у складних обставинах чужини емігранти гуртувалися також і навколо спільнот, утворених поза національним принципом. А отже, церковне життя, окрім діяльності парафій, передбачало активність міцних навколоцерковних спілок.
Вагомою частиною статті є відвертий опис власного досвіду створення різдвяної листівки: авторка обґрунтовує мотивацію такого самовираження, а також зосереджується на вузькій цільовій аудиторії своїх друкованих витворів.
Для об’ємного сприйняття української філокартії, а отже, й початків української графічної індустрії рекламного характеру, слід врахувати двадцятирічне дослідження українського фольклориста і етнографа, колекціонера Ігоря Васильовича Бугаєвича (1919 – 1991) «Українські листівки та філокартія», видане в 1971 році київським «Мистецтвом». Його філокартична колекція нараховує 90 тисяч примірників. Збирання листівок, (як і предметів, що стосуються нумізматики, боністики, фалеристики, філателії) супроводжувалося глибокою інтелектуальною працею колекціонера, який стверджував: «Збирання листівок потребує детального вивчення матеріалів за різними джерелами. Треба багато працювати в бібліотеках, архівах, художніх музеях».
Бугаєвич І.В. Український філокартист і етнограф
Оминаючи «вибоїни» радянського агітпропу, слід зупинитися на розділі згаданої монографії, присвяченому періоду до 1921 року, «З історії дожовтневої листівки на Україні», а також розглянути пізніший розвиток української листівки (тобто, виданої в Україні українською мовою і з українським змістом).
Автор зазначає, що перші листівки га території Російської імперії були іноземного походження. А перші ілюстровані листівки з видами українських міст і сіл, а також з антропологічними типами українців з’явилися у 90-х роках ХІХ століття, виходячи друком у Чернівцях, Станіславі, Львові А з початку ХХ століття листівки видавалися в Києві, Одесі, Харкові та інших містах Лівобережної України.
Початково листівки не передбачали місця для текстового повідомлення. З 1903 року зворотній бік картки поділявся на частину для адреси і частину для тексту листа. Тож з початку ХХ століття набуває масового характеру як фабрикація ілюстрованих листівок, так і видання репродукційних листівок, зокрема з творами українських художників. У 1900 – 1915 роках друк листівок зосереджувався у київських видавництвах Дм. Маркова, А. Ріхтера, К. Дітріха, а також «Рассвет», «Час», «День», «Глобус», «Друкар», «Квітка», «Українська хата».
У губернських і повітових містах підросійської України видання листівок здійснювалося через поодиноких краєзнавців, культурні товариства та земські управи. Для порівняння цікавим є факт, що в маленькій Коломиї діяло кілька видавництв, що продукували листівки. У монографії є репродукції трьох різдвяно-новорічних листівок з колекції Ігоря Бугаєвича: Святослава Гординського «Веселих свят!» (видавництво «Союзний базар», Львів, 1920-ті рр.); Адама Сетковича «З Новим роком!» (видавництво «Оренштайна», Коломия, 1911 р.); Теодора Гриневича «Веселих свят!» (видавництво «Сокільський базар», Львів, 1911 р.).
Філокартія, зокрема різдвяної тематики, залишається актуальною і для сучасної України. Часто активний міжнародний туризм супроводжується збиранням листівок, які закарбовують на мапі пам’яті географічні місця відвідин.
Львів’янка, яка 16 років збирає різдвяні листівки, поділилася колекцією з різдвяною поштою
Найцікавішим з огляду на новизну, найменш дослідженим фокусом нинішньої теми є низка сучасних українських авторів різдвяної листівки, як і листівок іншої тематики. У нашій статті розглядатиметься сучасна різдвяна листівка, створена широким загалом українських художників протягом 2020-тих років. Пропозиція листівок, яку здійснює мережа українських інтернет-магазинів, відповідає дедалі більшому попиту, а отже, і задіянню в промисловість листівок все більшого числа художників, дизайнерів, професіоналів і аматорів.
Деякі художники-ілюстратори, як-от чернігівка Альбіна Колесніченко та киянка Марина Курась, не перший рік перебуваючи на ринку листівок, не виходять за рамки дитячої та рекламної ілюстрації. Альбіна Колесніченко створила різдвяну тріаду, що включає листівки «Різдвяна ніч», «Птахи миру», «Happy holidays», об’єднані ідеєю українського Дерева життя. Марина Кураш у спрощеній манері дитячої ілюстрації продукує різдвяні листівки з головними персонажами Котика і Песика.
Інші художники, добре зарекомендовані в різноманітних образотворчих галузях, пробують себе і у створенні листівок. Приміром, Олександр Охапкин, знаний художник-іконописець, якому підвладні і натюрморт, і пейзаж, останнім часом звернувся до марки, а також до листівки. У будь-якому художньому творі Охапкіна його авторство пізнається з першого погляду, не зазнаючи жанрового редукування. Іконописне начало прочитується і в його різдвяних листівках, сюжетно побудованих і на біблійному, і на побутово-звичаєвому матеріалі.
З п’яти листівок, об’єднаних в різдвяний цикл «Сяють весело зірки», одна містить пряму відсилку до євангельського сюжету поклоніння мудреців зі Сходу. Хоча автор інтерпретує цю цитату з Євангелія від Матвія у сюрреалістичному ключі поєднання матеріального і уявного світів в одній картині. Мудреці вклоняються не земній матері з дитям, а небесній Богородиці з Немовлям Ісусом.
У різдвяних роботах Олександра Охапкіна об’єктом сакралізації стає не тільки Свята родина, але й родина українська, не тільки Матір Божа, але й українська мати – берегиня роду.
Українська художниця з Дніпра Христина Голуб відтворила у листівці «Щедрик» власне захоплення лялькою-мотанкою, мистецтво виготовлення якої опанувала в підлітковому віці. Назва цього намальованого на тканині твору з’явилася після слухання «Щедрика» Миколи Леонтовича під час роботи. Працювати над «Щедриком» прийшлося в умовах відсутності електрики в кінці 2022 року. Авторка акцентує важливість свічки як композиційного центру картини: «Майже весь час я малювала цю картину без світла. Свічка стала уособленням надії, віри і шляху вперед, незважаючи на всю складність і біль. Вона для мене є і символом відродження нашої культури – культури, яку упродовж багатьох століть знецінювали і намагались знищити. Вірю, що такий вогник є всередині кожного з нас, він веде нас у найскладніші періоди життя».
Київська художниця-ілюстраторка Ольга Гайдамака, яка здебільшого працює в змішаній цифровій техніці, відома за багатьма оформленими творами художньої літератури. Вона з дитинства відображає на папері власні враження про оточуючих людей, природу, книжки. Ази художньої майстерності художниця вивчала в київській школі мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, згодом у спеціалізованому ліцеї, пізніше у Київському національному університеті технологій та дизайну.
Мисткиня стала Лауреаткою Міжнародної мистецької премії імені Архипа Куїнджі (2023), якою відзначаються художники, мистецтвознавці, письменники та журналісти, що популяризують український живопис. Гайдамака була учасницею виставки «День Києва на Андріївському» (2015 рік), імпрезі фестивалю TALENT ENERGY FEST, з роботами «Пряха» і «Глечик», а в серпні 2016-го року зробила власну виставку під назвою «Душа України» в літературно-меморіальному Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві. Частина творів з цієї виставки представлена в однойменному наборі листівок.
Чотирнадцять відрізків картково-картонного серіалу побудовано на жіночому типажі з гіперболізованими частинами тіла і повітряними об’ємами народного одягу. Українська Жінка, Душа України, щоразу представляється в новому образі, обумовленому порою року і побутовою ситуацією. Різдвяний сюжет, продемонстрований листівками «Різдвяна містерія», «Щедрий вечір», розгортається на одній сцені і з декорацією сільської вулиці. Колядування і щедрування відбуваються в одній ватазі щедрувальників-колядників, ввечері, напередодні свят, але з різними символічними акцентами. На першій листівці зображена жінка з сонцем-свічкою у руках, на другій – одна з двох жінок, що тримає в руках зірку-свічку.
У візитівці художниці відзначається, що основним кольором її робіт є червоний (найбільш використаний в українській вишивці), поєднаний часто з жовтим. Саме жовтим тонам тла віддається перевага, оскільки вони асоціюються з променями сонця та тепла. Контрастне тло водночас перегукується з барвами українського національного одягу.
UART: Ольга Гайдамака. Біографія
https://uart.gallery/ua/catalog/olga-haydamaka-ua/
Але свої зимові роботи художниця виконує дещо по-іншому, що демонструє листівка «Небесне сито». Попелясто-блакитне тло гармонує з білою хустиною Матері-Берегині, виділяючи її жовто-гарячі рукава з ситом, які становлять композиційний центр зображення.
Український художник-ілюстратор Роман Дубіна, поєднуючи сучасне з архаїчним, створює картини у digital art, сюжетом яких є авторська інтерпретація відомих казок і міфів. Листівка «Різдвяні духи» візуалізує дохристиянські вірування, на яких будується українська різдвяна обрядовість. Її героями виступають різдвяні духи за вікном оселі, в якій родина в Святвечір сидить за столом, щоб спожити дванадцять страв. Але присутніми мають бути не лише члени родини, але й покійні, запрошені і пом’януті, наділені вільними місцями за столом і порожнім посудом. Якщо ж духи предків не будуть запрошені, вони не ввійдуть і залишаться за вікном.
На листівці Романа Дубіни «Лісові духи» сюжет різдвяного святкування розігрує сімейство зайців з дідухом. Назва спонукає до пошуку зображених лісових духів, які подібні до тіней і майже невидимі.
Наталія Мощенко, випускниця Київського художнього інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука 2007 року, вже дванадцять років активно розвивається в мистецтві ілюстрації. В основі її стилю покладено геометричний живопис, в якому часто присутнє тло, що складається з дрібних симетричних елементів, або композиція, побудована кількома горизонтальними лініями. Серед улюблених тем художниці – казкові тварини в побутових обставинах, казкове місто, показане в панорамі, повсякденні атрибути домашнього затишку.
Казкову і таємничу атмосферу зимових свят добре передає її листівка «Зимове місто», виконана в синьо-коричневій гамі та суворій симетрії композиції, в якій віссю виступає тісний ряд міських будівель, а маргінесом – лінія риб у річці та лінія птахів у небі. Тема міських пташок у зимовий період розкрита у блакитно-рожевій листівці «Горобина», так само композиційно побудованій симетрією снігурів, китиць і сніжинок. Картинка відтворює міський епізод, побачений узимку за віном, ніби спонукаючи до підрахунків, до відповіді на питання: «Скільки тут пташок, китиць горобини та сніжинок?»
Багатогранний художник-ілюстратор Олег Шупляк, народжений на Тернопільщині, здобував освіту на архітектурному факультеті Львівської політехніки. Тринадцять років викладаючи рисунок та живопис у Бережанської дитячої художнього школі, він не спиняв самовдосконалення і творчого пошуку, що підтверджують його численні персональні виставки від 1990 року. Чимало робіт Шупляка зберігаються в Києві як частина колекцій Національного музею Тараса Шевченка та Міністерства культури України. Картини майстра поповнили десяток приватних колекцій за кордоном, а також фонд Наукового центру Онтаріо в Канаді. Після 2013 року активна виставкова діяльність Шупляка, продовжена в Україні, вийшла і за її межі. У 2019 році в приміщенні залізничного вокзалу міста Козятин на Вінниччині відкрився музей Олега Шупляка з постійно діючою експозицією «Рідний край».
Працюючи в різних ділянках живопису, майстер тематично окреслює український простір у серіях «Український космос», «Рідна земля», «Польоти над полями». Листівка «Різдвяний дідух» вписується в таку концепцію яскраво вираженим символізмом українського свята. Велетенський різдвяний дідух височіє над українськими хатами, які концентричними колами розташовуються попід благодатним колоссям. Зібрані до купи колоски, замість звичайних прямих ліній, мають умоглядні закруглені обриси розеток, завдяки чому перетворюються на снопи проміння, що проливається на українські обійстя. Прямі ж лінії диму, який іде з димарів теплих хат, ніби виставляють кордон для холодної зимової ночі. Жовто-блакитна кольорова гама чітко узгоджує цей символічний обшир із географічним положенням країни, на яку він вказує.
Листівка Олега Шупляка «Падав сніг» під видимою побутовою сценкою, цілком реалістичною, ховає пласт таємниці, яка осо-ось має розкритися: диво обов’язково надійде, станеться, і двері його очікування відчинено.
Сумчанка Ганна Черненко так само входить до спільноти українських художників-ілюстраторів з архітектурною освітою. Випускниця Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту має за плечима і двадцятирічний досвід праці за фахом, і власний стиль ілюстративної графіки, розвинутий у численних роботах і багатьох серіях.
Віднедавна провідною темою творчості художниці стали янголи. Різдвяний період особливо відзначений ангельською присутністю в роботах Ганни Черненко. Набір листівок «Маленька зима» складають святкові листівки, пов’язані з Різдвом і Новим роком, супроводжені янголами-дівчинками та янголами-хлопчиками. Янголятка зустрічаються повсюдно: над будинками, на парканах, у ватазі колядників, біля різдвяних сніговиків, у парі з казковим голубом, що віщує мир на землі, біля різдвяної ялинки в очікуванні свята.
Отже, серія «Маленька зима» – це казкова поема про Різдво у місті, переказана зображальними засобами. З нею перегукується робота Ірини Бабенко «Міський янгол». В овальній рамці, ніби в замерзлій шибці, художниця намалювала засніжені будинки, над якими кружляє Різдвяний янгол, що трубить у ріг.
До окремої групи різдвяних листівок можна віднести зображення, композиційно побудовані за конфігурацією дерева. Причому складовими такої побудови виступають найнесподіваніші елементи: Олена Бордюг, харківська ілюстраторка, власниця бренду «Сяйво by Elena Bordiug», орієнтованого на продукування листівок і стікерів, створила оригінальну листівку «Новорічна кавова ялинка». «Цеглинками» для цього різдвяного дерева стали паперові стаканчики для кави з яскравим жовто-блакитним оформленням, добре передаючи атмосферу Різдва в сьогоденному українському місті.
На противагу такому надсучасному інтерпретуванню українського зимового свята ілюстраторка Ірина Лісова, яка любить малювати милих і добрих звірят, зобразила незвичайне Дерево роду. На темно-коричневому тлі різдвяної ночі видніє Дерево, увінчане Віфлеємською зіркою, яка осяває віти-квіти і звірів. Під Різдвяним деревом розташвуються віл, віслюк і баранець, які охороняють сплячого Малюка Ісуса. З реалістичним відтворенням Іриною Лісовою євангельської історії контрастує сюрреалістична картинка листівки «Кутя», створеної Анною Шабаловою.
Рівненська художниця Анна Шабалова за допомогою яскравих фарб і вигадливих деталей створює роботи в стилі, який вона означує як позитивний сюрреалізм.
Художниця Анна Шабалова: “Я доводила людям, що це не ШІ”. Про сюрреалізм та ціну картин | Талановиті
Друга її персональна виставка «Інтерв’ю з Духом Різдва», яку склали 40 робіт, оповідає про різдвяне диво, про світло Любові, здатна здолати темряву. Три роботи, виділені в триптих «Українське Різдво»: «Кутя», «Вареники», «Узвар», — роблять акцент на стравах Святого вечора напередодні Різдва Христового. Але їхнє зображення не є достеменним відтворенням реальної вечері за столом, поєднуючи компоненти обрядових страв із сільською місцевістю, де проходить колядування. «Кутя» в розташуванні її складових є художньою алюзією на Українське дерево роду, «Вареники» постають окремими українськими обійстями в час Різдва, а під знаком «Узвару» з окремими його інгредієнтами перебуває вся сільська вулиця, якою простують колядники.
Художниця часом відходить від сюрреалістичних історій, працюючи в традиційній реалістичній манері. Це можна було побачити влітку 2022 року на рівненській виставці «Мистецтво нового калібру», тематично пов’язаній з нинішньою російсько-українською війною. Анна Шабалова представила на ній чотири роботи, одна з яких, присвячена медику Пташці з Азовсталі, має промовисту і вичерпну назву: «Втомлена, зморена, але нескорена Пташка співає у пітьмі».
Логічним завершенням огляду найцікавіших зимових листівок, які з’явилися на ринку під час гарячої фази російсько-української війни, може бути листівка Ольги Машевської «Боже, Україну збережи!». Ця робота створена київською ілюстраторкою, народною майстринею самчиківського розпису, як проголошення перемоги яскравого і життєствердного українства над ворожою силою зла. Мати Берегиня з німбом-зорею навколо голови стоїть, немов міцне дерево, і тримає небозвід зведеними неослабними руками. Яскраві «самчиківські» кольори її одягу ніколи не поблякнуть, не потьмяніють.
З повагою – бібліотека НАОМА та завідувачка відділу обслуговування та книгозбереження Галина Рафальська.
